J-діапазон — атмосферне вікно пропускання у ближньому інфрачервоному діапазоні з довжинами хвилі від 1,1 до 1,4 мкм з центром на 1,25 мкм.
Найяскравішим джерелом на небі в J-діапазоні є Бетельгейзе з зоряною величиною -2,99. Наступними за яскравістю зорями в J-діапазоні є Антарес (−2,7), R Золотої Риби (−2,6), Арктур (−2,2) та Альдебаран (−2,1). Сіріус є лише дев'ятою за яскравістю зорею в J-діапазоні.
Наземні спостереження часто проводять у J-діапазоні, оскільки на довжинах хвиль, які він охоплює, земні хмари та атмосферні гази відносно прозорі. Однак цей діапазон хвиль страждає від забруднення лініями водяної пари та лініями випромінювання гідроксиду, що призводить до відносно високої фотометричної похибки.
H-діапазон можна використовувати для ретельного дослідження фотосфер зір-гігантів та надгігантів, дозволяючи уникнути непрозорості від молекулярних смуг, а також дає доступ до лінії He I на 1080 нм, корисної для вивчення навколозоряних дисків навколо зір типу T-Тельця. Спектроскопію в J-, H- та K-діапазонах також широко використовують для спостереження та дослідження коричневих карликів та екзопланет, спостережуваних прямим методом.
Примітки