Артур Лепворт (Член Лондонського королівського товариства) (10 жовтня 1872 — 5 квітня 1941) — шотландський хімік. Досліджував механізми та кінетику органічних реакцій. Його найбільш цитована робота, присвячена бромуванню ацетону, була опублікована в 1904 році. Обіймав посаду професора неорганічної та фізичної хімії в Манчестерському університеті.

Життя та наукова діяльність Лепворт народився в Галашилсі, Шотландія, у сім'ї геолога Чарльза Лепворта, професора коледжу Мейсона в Бірмінгемі. Він здобув освіту в Сент-Ендрюсі та школі короля Едуарда VI "П'ять шляхів" у Бірмінгемі. Згодом закінчив хімічний факультет коледжу Мейсона (пізніше Бірмінгемський університет). З 1893 по 1895 рік він працював за стипендією в Центральному технічному коледжі (Інститут міста та гільдій Лондона) над хімією камфори та камфену разом із Ф. С. Кіппінгом, а також із Г. Е. Армстронгом над сульфуванням етерів β-нафтолу. За свою роботу над нафталеном він отримав ступінь доктора наук.

Його першою посадою у 1895 році була посада демонстратора у Школі фармації Лондонського університету в Блумсбері. Він став завідувачем кафедри хімії в Інституті Голдсмітс, а в 1909 році — старшим викладачем неорганічної та фізичної хімії в Манчестерському університеті. 18 жовтня 1910 року його було обрано членом Манчестерського літературно-філософського товариства.https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e7/Memoirs_and_proceedings_of_the_Manchester_Literary_%26_Philosophical_Society_(IA_memoirsproceedin55manc).pdf сторінка li (PDF сторінка 413)

У 1913 році він був призначений професором органічної хімії, змінивши на цій посаді В. Г. Перкіна-молодшого; а в 1922 році став професором неорганічної та фізичної хімії (професором сера Семюеля Холла) та директором лабораторій. Цей перехід дозволив його колишньому колезі Роберту Робінсону повернутися до Манчестера з Сент-Ендрюського університету та змінити його на посаді професора органічної хімії.

Він був піонером у галузі фізико-органічної хімії. Запропонований ним механізм реакції бензоїнової конденсації є основою нашого сучасного розуміння органічної хімії.

Він пішов у відставку в 1935 році та отримав звання почесного професора. У травні 1910 року його було обрано членом Лондонського королівського товариства, а в 1931 році нагороджено медаллю Деві. Лепворт також був почесним доктором права Бірмінгемського та Сент-Ендрюського університетів.

Лепворт був палким шанувальником музики, грав на віолончелі та скрипці. Його батько грав на піаніно, а мати й сестра були співачками. Він входив до ради Королівського Манчестерського музичного коледжу. Також він серйозно цікавився мікроскопією та був фахівцем із мохів. Захоплювався столярством, геологією, альпінізмом, риболовлею, а Кеннеді Дж. П. Ортон зацікавив його спостереженням за птахами. 14 вересня 1900 року в церкві Святої Марії в Бріджвотері він одружився з Кетлін Флоренс Голланд (одна з її сестер була одружена з хіміком Ф. С. Кіппінгом, інша — з хіміком В. Г. Перкіним).Somerset, England, Marriage Registers, Bonds and Allegations, 1754-1914 Артур Лепворт помер 5 квітня 1941 року в приватному пансіонаті у Вітінгтоні.

Примітки