Натаніел Ліс Гейдж (; 1 серпня 1917 — 17 серпня 2008) — американський освітній психолог, який зробив значний внесок у наукове розуміння процесу викладання. Він був автором і редактором першого «Довідника з досліджень викладання» (, 1963), очолював Стенфордський центр досліджень і розробок у галузі викладання та обіймав посаду президента Американської асоціації досліджень у галузі освіти.

Гейдж був професором Вищої школи освіти Стенфордського університету, куди він перейшов у 1962 році після 14 років роботи в Іллінойському університеті. Дебора Стіпек, декан Стенфордської школи освіти, назвала Гейджа «гігантом серед дослідників освіти». Девід С. Берлінер, професор освіти Університету штату Аризона, назвав Гейджа «батьком галузі досліджень викладання».

Освіта Натаніел Ліс Гевірц народився в Юніон-Сіті, штат Нью-Джерсі, у 1917 році. Його батьки були польськими іммігрантами. Гейдж закінчив середню школу в 1934 році, у розпал Великої депресії. Навчався в Сіті-коледжі Нью-Йорка та Університеті Міннесоти. В Університеті Міннесоти він працював у лабораторії Б. Ф. Скіннера, який згодом став відомим своїм внеском у теорію біхевіоризму. Обов'язки Гевірца включали виготовлення гранул їжі, що використовувалися для підкріплення поведінки лабораторних щурів Скіннера. Пізніше Скіннер опублікував свою теорію, що включала попередні досліди на щурах, у численних журналах, зокрема в The Experimental Analysis Of Behavior.

Гевірц закінчив навчання з відзнакою (magna cum laude) у 1938 році, отримавши ступінь бакалавра психології, але отримав відмову від 10 аспірантур, перш ніж був прийнятий до Університету Пердью. За словами Девіда Берлінера, численні відмови були спричинені антисемітизмомДещо змінена версія цієї статті з'явилася у: B.J. Zimmerman and D.H. Schuck (Eds.) (2003) Educational Psychology: A Century of Contributions (pp. 391-407) Mahwah, N.J. USA: Lawrence Erlbaum Associates.. Після цього Гевірц змінив своє прізвище на Гейдж.

Під час Другої світової війни Гейдж провів два роки в армії, де приєднався до програми авіаційної психології та розробляв тести на здібності для відбору штурманів і радарних спостерігачів. Повернувшись до університету в 1945 році, Гейдж здобув ступінь доктора філософії (Ph.D.) з психології в Університеті Пердью у 1947 році.

Академічна кар'єра Гейдж викладав у Пердью протягом року, а потім в Університеті Іллінойсу протягом 14 років. У 1962 році він став професором Стенфордського університету, де працював до кінця життя. У 1965 році Гейдж став співзасновником Стенфордського центру досліджень і розробок у галузі викладання (нині відомого як Центр освітніх досліджень у Стенфорді), фінансованого федеральним грантом у розмірі 4 мільйонів доларів.

За словами його колег, Гейдж вважав, що викладання має бути не лише ефективним, а й шанованим. Способом досягнення обох цих аспектів, на думку Гейджа, була наука. «Викладанням часто займаються за здогадками, інтуїцією, досвідом, ідеологією; але воно також потребує підґрунтя в наукових дослідженнях», — пояснював він у 1987 році в інтерв'ю для Стенфордської служби новин.

Гейдж був редактором «Довідника з досліджень викладання» (1963) та написав книги «Наукові основи мистецтва викладання» (The Scientific Basis of the Art of Teaching, 1978) і «Важкі здобутки в м'яких науках» (Hard Gains in the Soft Sciences, 1985). Його книги стали частиною численних праць з освітньої психології. Він також написав багато наукових статей для журналів у цій галузі, зокрема статтю «Протистояння порадам відчаю для поведінкових наук» (Confronting Counsels of Despair for the Behavioral Sciences), яка була вперше опублікована у квітні 1996 року. У березні 1955 року в «Журналі педагогічної психології» Американської психологічної асоціації була опублікована його стаття «Цінності учнів та валідність Міннесотського опитувальника ставлення вчителя» (Pupils' values and the validity of the Minnesota Teacher Attitude Inventory). На нього посилаються в багатьох курсах по всій Америці.

Після виходу на пенсію з активної викладацької діяльності в 1987 році Гейдж став почесним професором (professor emeritus), але продовжував працювати у своєму офісі п'ять днів на тиждень. З 1987 по 2008 рік він написав щонайменше три книги та понад 20 статей. Він завершив свою останню книгу «Концепція викладання» (A Conception of Teaching) незадовго до смерті.

Серед його численних нагород — стипендія Ґуґґенгайма (1976–1977), обрання до Національної академії освіти (1979), Премія Е. Л. Торндайка за кар'єрні досягнення в освітній психології (1986) та звання почесного доктора Льєзького університету в Бельгії (2001).

Гейдж помер 17 серпня 2008 року в лікарні у віці 91 року. У лікарні йому зробили операцію з видалення тромбу після черепно-мозкової травми, отриманої внаслідок падіння.

Сім'я Гейдж одружився з Маргарет «Меггі» Барроуз Гейдж () у 1942 році. У них було четверо дітей. Маргарет померла у 2006 році, за два роки до смерті Натаніела.

Примітки

Література Gage, N. L. (1963). The handbook of research on teaching. Chicago, IL, USA: Rand McNally.