Латентність вірусів — це присутність вірусного геному в тканині господаря без продукції інфекційних вірусних частинок.
Латентна вірусна інфекція зазвичай не викликає жодних помітних симптомів і може тривати тривалий період часу, перш ніж стати активною та викликати симптоми.
Латентність вірусу можна вважати метастабільним, непродуктивним станом інфекції, який здатний до подальшої реактивації для повторення циклу інфекції.
Латентність віруса означає ключову стратегію виживання вірусу.
Віруси часто не завершують свій життєвий цикл. Непродуктивна інфекція може бути результатом багатьох факторів, включаючи рестрикційні фактори клітини-господаря, недостатні ресурси хазяїна, дефектну реплікацію вірусного геному або запрограмовані затримки в циклі інфекції.
Види Існує дві основні форми вірусної латентності — епісомна та провірусна, вони окреслюють різні механізми, за допомогою яких віруси зберігаються в клітинах хазяїна..Епісомна латентність передбачає стабілізацію вірусних генів як окремих частинок у цитоплазмі або ядрі клітини хазяїна, в провірусна латентність передбачає інтеграцію вірусного геному в генетичний матеріал хазяїна.
Приклади
Герпесвіруси
Герпесвіруси — це великі, оболонкові ДНК-віруси, які можуть викликати як латентну, так і літичну інфекцію на рівні окремої клітини. α-віруси викликають латентні інфекції в нейронах, тоді як γ-герпесвіруси є виражено лімфотропними. Для більшості α- та β-вірусів латентність можна вивчати лише на інтактній людині або тварині-хазяїні.
На відміну від цього, серед γ-герпесвірусів латентність зазвичай перебуває в клітинній культурі.
Вірус Епштейна-Барр Вірус Епштейна-Барр викликає безсимптомну довготривалу латентну інфекцію у 90 % здорових дорослих, хронічно виявляється у слині та крові на різних рівнях.
Цитомегаловірус Цитомегаловірус (ЦМВ) входить у латентну форму в мієлоїдних клітинах-попередниках і реактивується внаслідок запалення.
ВІЛ При ВІЛ-інфекції людини невелика субпопуляція довгоживучих Т-клітин пам'яті може зазнати цієї форми латентної інфекції.
Ця латентність має величезне клінічне значення, оскільки копії провірусної ДНК у цій локалізації неможливо усунути за допомогою звичайних антиретровірусних препаратів, і це може призвести до рецидиву інфекції після припинення прийому таких препаратів.
Примітки