Юрій Петрович Воронов (, місто Ленінград, тепер Санкт-Петербург, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, журналіст, поет, завідувач відділу культури ЦК КПРС. Член Бюро ЦК ВЛКСМ з 12 жовтня 1959 до 1965 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (1986—1989 роки). Народний депутат СРСР від Спілки письменників СРСР (1989—1991 роки). Народний депутат Росії (1991—1993 роки).

Біографія Народився в родині профспілкового працівника. Пережив блокаду Ленінграда під час німецько-радянської війни.

Член ВКП(б) з 1951 року.

У 1952 році закінчив факультет журналістики Ленінградського державного університету імені Жданова.

З 1952 року працював завідувачем відділу студентської молоді в ленінградській молодіжній газеті «Смена». До 1954 року був секретарем Ленінградського обласного комітету ВЛКСМ та, одночасно, редактором газети «Смена».

У 1954—1959 роках — заступник головного редактора газети «Комсомольская правда».

У травні 1959—1965 роках — головний редактор газети «Комсомольская правда». Залишив посаду після того, як у червні 1965 року в газеті з'явився гострокритичний нарис Сахніна «У рейсі і після» — про свавілля директора китобійної флотилії «Слава» Олексія Соляника.

У 1965—1968 роках — відповідальний секретар газети «Правда».

У 1968—1984 роках — завідувач кореспондентського пункту «Правди» в Німецькій Демократичній Республіці та Західному Берліні.

Член Спілки письменників СРСР з 1974 року. З 1984 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

У 1984—1986 роках — головний редактор журналу «Знамя».

Член Спілки журналістів СРСР, член правлінь Спілки письменників РРФСР (1985—1991) та Спілки письменників СРСР (1986—1991).

У 1986 — жовтні 1988 року — завідувач відділу культури ЦК КПРС.

З грудня 1988 до березня 1990 року — головний редактор «Литературной газеты» в Москві.

Помер 4 лютого 1993 року в Москві. Похований у Москві на Ваганьковському цвинтарі.

Родина Сини — історик вітчизняних спецслужб Валентин Воронов та музикант Сергій Воронов.

Бібліографія Збірки поезій «Блокада» (1968); «Пам'ять» (1971); «Довга луна» (1979); «Вулиця Россі» (1979); «Терези» (1986); «Білі ночі» (1987); «Вірші» (1989).

Книги прози «Сила життя» (збірка статей, 1962).

Нагороди і звання орден Леніна (04.05.1962) орден Трудового Червоного Прапора (16.11.1984) орден «Знак Пошани» орден «Прапор Праці» I ст. (НДР) медаль «За оборону Ленінграда» (1943) медаль «За трудову доблесть» премія імені Воровського (1963) Державна премія РРФСР імені Максима Горького (1986) — за книгу віршів «Блокада» (1973) Заслужений працівник культури РРФСР медалі

Примітки

Джерела Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. / Гл. ред. А.М.Прохоров. Москва: Советская энциклопедия, 1991 Зенькович Н. Самые румяные вожди. Энциклопедия комсомольских карьер. Москва: ОЛМА Медиа групп, 2008 Народные Депутаты СССР. Кто есть кто. Москва:Внешторгиздат, 1990. Воронов Юрий Петрович