Геннадій Олександрович Михалін (8 січня 1945 — 2 грудня 2020) — український математик, педагог, кандидат фізико-математичних наук, доктор педагогічних наук, професор Українського державного університету імені Михайла Драгоманова (раніше — Київський державний педагогічний інститут імені О. М. Горького, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова).

Фахівець з математичного аналізу, теорії ймовірностей та професійної підготовки вчителів математики.

Біографія

Геннадій Олександрович Михалін народився 8 січня 1945 року. У 1969 році з відзнакою закінчив фізико-математичний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького за спеціальністю «математика і програмування». У цьому ж році був зарахований до аспірантури кафедри математичного аналізу цього інституту, де після її завершення працював до 2000 року на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора.

У 1974 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, а у 1980 році йому було присуджено вчене звання доцента кафедри математичного аналізу.

За результатами тридцятирічної науково-педагогічної діяльності у 2004 році захистив дисертацію за темою "Формування основ професійної культури вчителя математики у процесі навчання математичного аналізу" на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук.

У 2000 році у зв’язку з тяжкою хворобою вийшов на пенсію і звільнився з Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, однак продовжував активну науково-педагогічну діяльність.

2003–2005 рр. — професор, 2005–2006 рр. — завідувач кафедри суспільно-психолічних наук Білоцерківської філії Міжрегіоналої академії управління персоналом; з 2006 — професор кафедри математики, інформатики та системних технологій Київського інституту бізнесу і технологій.

З 2005 року був членом спеціалізованої вченої ради Д 26.053.03 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова, а у 2006–2010 роках — заступником голови цієї ради.

Основні напрями наукових досліджень Г.О. Михаліна пов’язані з теоріями інтеграла та міри, лінійних операторів, тауберовими теоремами, а також з методикою навчання математики та професійною підготовкою майбутніх учителів математики.

Наукова школа Математичний аналіз

Геннадій Олександрович Михалін належав до наукової школи професора Миколи Олексійовича Давидова, завідувача кафедри математичного аналізу Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, фахівця в галузі теорії підсумовування розбіжних рядів. Професор М. О. Давидов був одним із відомих математиків колишнього СРСР у цій галузі; його наукові праці публікувалися у провідних математичних журналах, а сам він багато років очолював Республіканський семінар з теорії підсумовування розбіжних рядів та керував підготовкою наукових кадрів в аспірантурі.

Тематика ранніх досліджень Г.О. Михаліна була пов’язана з вивченням еквівалентності та сумісності лінійних методів підсумовування числових і функціональних рядів.

У межах школи Давидова ці дослідження розвивали класичні ідеї тауберової теорії, яка встановлює зв’язок між властивостями узагальнених сум та звичайною збіжністю рядів. Результати Михаліна стосувалися умов, за яких різні методи підсумовування — зокрема матричні та інтегральні — є еквівалентними або сумісними, тобто приводять до однакових узагальнених сум для широких класів розбіжних рядів.

Цей напрям належить до класичної проблематики радянської та української школи математичного аналізу, пов’язаної з іменами М. О. Давидова та його учнів, і мав важливе значення для подальших застосувань у теорії функцій, спектральному аналізі та прикладних задачах обробки сигналів.

Інформатика та програмування

У своїх наукових публікаціях Геннадій Михалін докладно описував становлення інформатики і програмування у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького (нині НПУ імені М. П. Драгоманова), де з початку 1960-х років існувала спеціальність «Математика і програмування». Сам Г.О. Михалін навчався на цій спеціальності з 1964 року.

В інституті діяла лабораторія обчислювальної техніки, оснащена електронною обчислювальною машиною «Мінськ-1», на базі якої формувалася група молодих учених-програмістів, серед яких були Жалдак Мирослав Іванович і Рамський Юрій Савіянович. Вони поєднували роботу на ЕОМ із підготовкою майбутніх учителів математики та програмування.

З 1979 року Г.О. Михалін брав участь у госпдоговірних науково-дослідних роботах, що виконувалися групою під керівництвом М. І. Жалдака для Київського відділення Центрального науково-дослідного інституту зв'язку Міністерства зв'язку СРСР. Дослідження були присвячені аналізу ефективності алгоритмів кодування і декодування факсимільних повідомлень та використовували комп’ютерне моделювання.Балькин Г. Ф., Голосной В. И., Зайченко А. Т., Михалин Г. А., Сапунков М. И., Сиваков В. Т. Сравнение двух методов защиты факсимильной передачи при кодировании // Системы и средства передачи дискретной информации. Сб. научн. трудов. — М.: ИНИИС, 1989. — С. 50–54; Балькин Г. Ф., Михалин Г. А., Сиваков В. Т. Повышение эффективности кода Хаффмена путем адаптации к статистике строк развертки // Материалы Всесоюзной конференции по теории кодирования и передачи информации. — Одесса, 1988. — С. 21–24; Балькин Г. Ф., Михалин Г. А., Ходковский В. А. Об использовании методов распознавания символов при передаче факсимильных сигналов // Зв’язок. — 1996. — № 1. — С. 26–28.

Результати цих робіт отримали міжнародне визнання, були схвалені Міжнародним консультаційним комітетом з телефонії і телеграфії (Женева), опубліковані в наукових журналах, забезпечені авторськими свідоцтвами та представлені на Ганноверському ярмарку технічних ідей.Авторське свідоцтво СРСР SU 1695510 A1, № 4707008/24, «Спосіб передачі факсимільних зображень з розпізнаванням символів», заявлено 19.06.1989, опубліковано 30.11.1991, Бюл. № 44; Авторське свідоцтво СРСР SU 1695510 A1, № 4882799/24, «Спосіб передачі факсимільних зображень з розпізнаванням символів», заявлено 14.11.1990, опубліковано 15.04.1993, Бюл. № 14.

З метою ефективнішої організації госпдоговірної дослідницької діяльності студентів Г.О. Михалін розробив і впровадив спеціальний курс «Програмування мовою PL/1». На момент створення це був єдиний спецкурс в інституті, тематика якого не відповідала профілю кафедри математичного аналізу, однак він був затверджений завідувачем кафедри, професором Миколою Олексійовичем Давидовим, з огляду на перспективність використання електронно-обчислювальних машин у навчанні та наукових дослідженнях.

Цей курс став одним із перших кроків до комп’ютеризації кафедр і формування комп’ютерної грамотності викладачів інституту. У період з 1960 до 1985 року сформувалася команда молодих учених, які працювали на обчислювальній техніці різних поколінь і залучали до цієї діяльності студентів. На цій основі виникла наукова школа, лідером якої став М. І. Жалдак.

У подальші десятиліття (1985–2010) ця школа об’єднала сотні педагогів з усієї України, що стало важливим етапом у розвитку комп’ютерної підтримки навчання математики в Україні.

Теорія ймовірностей і математична статистика

У межах наукової школи, сформованої під керівництвом М.І. Жалдака, Г.О. Михалін відіграв значну роль у розвитку методики навчання теорії ймовірностей і математичної статистики для майбутніх учителів математики та учнів загальноосвітніх шкіл.

Спільні дослідження Михаліна і Жалдака з цієї тематики розпочалися у 1999 році та були спрямовані на створення сучасної концепції навчання теорії ймовірностей, що відповідала б рівню розвитку математичної науки та водночас залишалася доступною для шкільного курсу. У межах цієї співпраці було започатковано підготовку посібника з теорії ймовірностей для майбутніх і працюючих учителів математики, а також серії науково-методичних статей для журналу «Математика у школі».

Ця концепція виходила з того, що після побудови аксіоматичної теорії ймовірностей А. М. Колмогоровим у 1935 році теорія ймовірностей набула статусу повноцінної математичної теорії, тому її шкільне викладання має ґрунтуватися не на так званому «класичному означенні ймовірності», а на сучасному науковому підході. Автори критикували традиційну практику подання ймовірності як формального правила без належного теоретичного підґрунтя та вважали за необхідне включати в навчання елементарні факти теорії множин, випадкових величин, функцій розподілу та стохастичних моделей.

У межах цієї науково-методичної програми було створено: шкільний курс теорії ймовірностей і математичної статистики, навчальні посібники та підручники для педагогічних університетів, збірники задач для студентів фізико-математичних спеціальностей, велику серію науково-педагогічних статей, присвячених проблемам викладання стохастики у школі та університеті.

Особливістю підходу школи Жалдака—Михаліна було поєднання строгої математичної теорії з педагогічною доступністю, що дозволяло будувати змістовні стохастичні моделі навіть у межах шкільного курсу математики та реалізовувати принципи науковості, доступності, диференційованості й інтегрованості навчання.

Аспіранти Під науковим керівництвом Геннадія Олександровича Михаліна було захищено кандидатські дисертації: Томащук Олексій Петрович — кандидат педагогічних наук (за дисертацією, захищеною під керівництвом Г. О. Михаліна). Корнійчук Олена Едуардівна — кандидат педагогічних наук (за дисертацією, захищеною під керівництвом Г. O. Михаліна). Деканов Станіслав Якович — кандидат фізико-математичних наук (за дисертацією, захищеною під керівництвом Г. О. Михаліна).

Основні праці Геннадій Михалін є автором понад 160 наукових праць, зокрема понад 25 книг (монографії, підручники, задачники, навчальні посібники), серед яких:

Професійна підготовка вчителя математики у процесі навчання математичного аналізу. Монографія. — Київ: ДІНІТ, 2003. — 320 с. Елементи теорії інтеграла та міри. — Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2000. — 265 с. Елементи стохастики з комп'ютерною підтримкою. Посібник для вчителів.— К. Шкільний світ. 2002. — 120 с. (у співавторстві з М. І. Жалдаком). Вища математика. Приклади і задачі. — Київ: Академія, 2008. — 624 с. (у співавторстві з Л. І. Дюженковою та О. Ю. Дюженковою). Теорія ймовірностей і математична статистика. Збірник вправ і задач». Для студентів фізико-математичних та інформатичних спеціальностей педагогічних університетів. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. - Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2019. — 842 с. (у співавторстві з М. І. Жалдаком та Н. М. Кузьміною). Теорія ймовірностей і математична статистика. Підручник длястудентів фізико-математичних та інформатичних спеціальностей педагогічних університетів. Видання четверте, доповнене. — Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова. 2020. — 747 с. (у співавторстві з М. І. Жалдаком та Н. М. Кузьміною). Математичний аналіз. Інтегральне числення функцій однієї змінної з елементами інформаційних технологій. — Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. — 268 с.

Вшанування Учень Геннадія Михаліна — математик, педагог і автор наукової літератури Boris Pritsker — присвятив йому свою книгу Problem Solving in Mathematics and Beyond: Learning Geometry Through Problem Solving, видану міжнародним науковим видавництвом World Scientific у 2026 році. «In loving memory of Genadi Aleksandrovich Mikhailin, a prominent Soviet-Ukrainian mathematician, my first college calculus professor, and scientific advisor. With admiration and deepest respect.»

У присвяті до іншої своєї книги — The Equations World (Dover Publications, 2019) — Boris Pritsker також прямо згадує Г.О. Михаліна як свого наукового керівника і наставника в роки навчання в Київському державному педагогічному університеті:

«To my college professor and math scientific advisor at Kiev State Pedagogical University Mikhailin Gennadi Aleksandrovich, who inspired, supported, and guided my first steps in the profession.»