Кирилю́к Олексі́й Дми́трович (17 листопада 1990 — 14 листопада 2025) — український військовик, бойовий медик ЗСУ, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Цивільне життя Олексій народився 17 листопада 1990 року у місті Вінниця в багатодітній сім’ї. Навчався у міській ЗОШ №5, гордістю якої він став. Після закінчення школи, у 2004 році вступив до вінницького ВПУ №7, де до 2009 року здобував спеціальність столяра-мебельника, а згодом отримав й диплом дизайнера у Вінницькій філії Київського національного університету культури і мистецтв.

Після навчання зайнявся особистою справою з виготовлення меблів на замовлення. Робота з деревом була його улюбленою справою. Олексій мав невимовний талант, який вирізняв його меблі з-поміж інших і гарантував стабільно високий попит на ринку дизайнерських послуг, у будинках друзів досі живуть мовчазні свідки його таланту - предмети, яких торкалися його турботливі руки, за що у війську отримав позивний «Дизайнер». У цивільному житті виховував сина та донечку, піклувався про матір, підтримував близьких і друзів. За словами дружини полеглого воїна, Анни, він мав надзвичайно добре серце та чисту душу.

Військова служба На початку повномасштабного вторгнення, Олексій взяв до рук зброю та медичний рюкзак, завдяки якому йому вдалось врятувати понад сотню життів, саме це, а не військові відзнаки, захисник вважав найвищою нагородою. Був бойовим медиком 3 окремої штурмової бригади. Там, де страх сковує серця, Олексій діяв. Для побратимів він був справжнім янголом-охоронцем. Його «золоті руки» майстра, відтоді затискали рани, зупиняли кров, витягували захисників та захисниць з того світу. Він був впертим у своєму бажанні врятувати кожного, чесним у кожному кроці, незламним попри втому та біль. Олексію нічого не давалося легко, проте він свідомо обрав для себе шлях підтримки та порятунку людей. Був справжнім патріотом і прагнув, щоб Україна залишалася вільною та сильною.

За час війни, рятуючи життя побратимів, Олексій сам двічі зазнавав важких поранень. Відновлювався після травмувань ноги та руки, майже повністю втратив слух, але військовий знову повертався у стрій, щоб рятувати побратимів.

Загибель та спочинок Свій останній бій, бойовий парамедик Олексій Кирилюк, зустрів поблизу села Новомихайлівка, Краматорського району, Донецької області. 14 листопада 2025, лише за три дні до свого дня народження, Олексій загинув, воїну навічно залишилось 34 роки.

У воїна лишилось двоє діток, дружина Анна, мати, сестра Тетяна та брат Максим.

Церемонія прощання з Олексієм Кирилюком розпочалася у Вінниці об 12:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Містяни через все місто супроводили траурну процесію від дому до Храму живим коридором.

Поховання воїна відбулось о 13:00 на Алеї Героїв міського кладовища у селі Лука-Мелешківська.

Посилання

Книга Героїв

Див. також

Втрати 3-ї окремої штурмової бригади 3-тя окрема штурмова бригада

Примітки