Копальня Сан-Джованні-Ротондо – колишній гірничовидобувний майданчик у італійському регіоні Апулія.
В 1937 році в районі Сан-Джованні-Ротондо виявили родовище бокситів. Якісні характеристики його руди поступались продукції копалень Істрії (на той час цей півострів належав Італії і лише за результатами Другої світової війни був переданий Югославії) – вміст глинозему від 53 до 56% та підвищена кількість кремнезему (4%) та заліза. Втім, істрійськими рудниками володіли швейцарська AIAG (мала в Італії глиноземні заводи у Буссі-сул-Тіріно, а потім в Порто-Маргера) та північноамериканська Alcoa, тому апулійський ресурс визвав зацікавленість у компанії Montecatini, що нещодавно перевела на боксити свій завод у Порто-Маргера. Вона узялась за дорозвідку, а в 1939-му отримала ліцензію на розробку Сан-Джованні-Ротондо.
Вже у 1942-му копальня видала 194 тисячі тонн бокситів, що стало найбільшим показником в її історії. В серпні 1943-го вона стала ціллю для бомбардувальників союзних сил, проте вонb на змоглb завдати великої шкоди, оскільки обладнання заздалегідь сховали в тунелях (це ж невдовзі посприяло його схоронності в умовах відступу німців, які намагались знищувати промислові об’єкти, щоб не допустити їх потрапляння до рук ворога). Втім, у вересні 1943-го в порту Манфредонії потопили пароплави «Аполлон» та «Ермада», що використовувалися для транспортування бокситів до Порто-Маргера.
Найбільший поклад Сан-Джованні-Ротондо, відомий як Квадроне, було можливо розробляти лише підземним способом за допомогою системи штолень (є відомості, що загальна довжина гірничих виробіток досягнула 20 кілометрів на 18 рівнях), що здорожувало вартість продукції. Втім, на тлі втрати істрійських рудників Montecatini у післявоєнний період продовжила розробку Сан-Джованні-Ротондо. У 1947-му досягнули торговельної угоди з Югославією щодо імпорту бокситів, але роботи продовжувались, оскільки на той час місцева робоча сила була доволі дешевою, що компенсувало додаткові втрати на видобуток та переробку.
У 1950-х роках Montecatini домоглась скасування митних зборів на імпортовані боксит, що ще більше знизило привабливість Сан-Джованні-Ротондо. Водночас відхилили проєкт спорудження тут алюмінієвого виробництва, яке б могло збезпечити економію на логістичних втратах, оскільки залишкові запаси родовища були не надто значні – на той час вони оцінювались у 2 млн тонн, що, за твердженням Montecatini, навіть потребувало зниження видобутку, якщо існувало бажання забезпечити роботу для місцевого населення на довший термін.
В 1973-му копальню закрили.
Примітки