Шрі-ланкійський шакал (Canis aureus naria), також відомий як південноіндійський шакал — підвид золотавого шакала, поширений у південній Індії та на Шрі-Ланці. В Індії ареал шрі-ланкійського шакала охоплює всю південну частину Індійського півострова — від Тхане поблизу Мумбаї на північному заході й далі на південь через Західні Гати, Майсур, Східні Гати та район Мадура. На Шрі-Ланці вид трапляється по всій території острова.[https://archive.org/details/PocockMammalia2 Fauna of British India: Mammals Volume 2 by R. I. Pocock, Taylor and Francis, 1941]
У південній Індії дорослі самці в середньому досягають 740 мм завдовжки, тоді як самиці — 660 мм. Маса тіла коливається в межах 5.4–8.6 кг. На Шрі-Ланці шакали можуть досягати дещо більших розмірів, ніж материкові особини. Хоча шакали Шрі-Ланки належать до того самого підвиду, що й шакали південної Індії, вони мають характерну прикріплену часточку на внутрішньому боці третього верхнього премоляра. Зимове хутро шрі-ланкійських шакалів коротше, гладкіше та менш кудлате, ніж у північних індійських шакалів. Спина темніша — чорна з білими цяточками. Нижня сторона тіла інтенсивніше пігментована в ділянці підборіддя, задньої частини горла, грудей і передньої частини черева; кінцівки мають іржаво-охристий або насичений жовтувато-коричневий колір. Линяння відбувається раніше, ніж у північних індійських шакалів, і хутро зазвичай не світлішає.
Примітки