Анатомія шрифту описує графічні елементи, з яких складаються літери в шрифті .

Інсульти Штрихи є складовими форми літери . Штрихи можуть бути прямими, як у k l v w x z, або криволінійними, як у c o s . Якщо прямі, вони можуть бути горизонтальними, вертикальними або діагональними ; якщо криволінійні, то відкритими або закритими . Друкарі також говорять про внутрішній штрих, де починається написання літери, як у верхній частині a c f, і зовнішній штрих, де ручка закінчує, як у нижній частині c e j k t y . Hoefler & Frere-Jones

Основний вертикальний штрих – це основа . Літера m має три основи: ліву, середню та праву. Центральний штрих s називається хребтом . Коли штрих є частиною малої літери і піднімається вище висоти x ( висоти x ), він називається висхідним . Літери з висхідними літерами – це b d f h k l . Штрих, який опускається нижче базової лінії, – це низхідний . Літери з низхідними літерами – це g j p q y .

Дугоподібний штрих — це плече, як у верхній частині літери R, або іноді просто арка, як у h n m . Замкнутий вигнутий штрих — це чаша в b d o p q D O P Q ; B має дві чаші. Чаша з плоским кінцем, як у D P — це пелюстка . Задній штрих, як у j y J Q R — це хвіст. Нижній діагональний штрих у K — це ніжка . Нижня частина двоповерхової літери g — це петля ; дуже короткий штрих угорі — це вухо . Кожна літера i j має крапку або заголовок .

Короткий горизонтальний штрих, як у центрі e f та середній штрих E F, є рискою . Штрихи, що з'єднуються, як у A та H, або перетинаються з іншими штрихами, як у t, також відомі як поперечні риски. Довший горизонтальний штрих зверху або знизу, як у E T, є рукою. З'єднання двох штрихів, що перетинаються зверху, як у A M X x є вершиною, а з'єднання двох штрихів, що перетинаються знизу, як у V W v w є вершиною.

Шрифт, показаний у прикладі, має наголос ; це означає, що штрихи мають різну ширину. У цьому прикладі штрих у верхній частині літери «g» тонший зверху та знизу, ніж з боків – вертикальний наголос. Шрифти без будь-якої зміни ширини штриха називаються однорядковими шрифтами.

Термінали Кінець (закінчення) внутрішнього або зовнішнього штриха часто є засічкою або закінченням штриха . Засічковий термінал може бути описаний як клиноподібний, цибулинний, краплеподібний, плитковий тощо, залежно від дизайну шрифту. Гарнітури можна класифікувати за їхнім зовнішнім виглядом, ключовими характеристиками якого є товщина та стиль засічок – засічковий чи беззасічковий . Деякі дизайни також мають шпори, які менші за засічки та з'являються під кутами, а не на кінці, як на e або G

Інтервали Області негативного простору (білого простору), утворені прямими або криволінійними лініями, називаються лічильниками . Закриті лічильники знаходяться в a b d e g o p q A B D O P Q R, а відкриті лічильники - в a c e f h m n r s t u . Закритий лічильник в e також називається оком . Термін "поверховий" стосується штабелених лічильників: коли літера a з'являється з двома лічильниками, це називається двоповерховим a, а коли літера g з'являється з двома закритими лічильниками, це відомо як двоповерховий g .

Кути білого простору, як у W w, є кутами ( w має три кути); цей термін не використовується для позначення кутів штрихів. Невеликий кут, утворений засічкою, вигнутою чи кутовою, називається дужкою із засічками.

Міжлітерний простір можна зменшити за допомогою кернінгу . Кернінг — це частина літери, яка вторгається в «рамку» сусіднього гліфа.

Пропорції Незначна зміна пропорцій впливає на вагу, сприйняття, розмір та розбірливість . Висота літери порівняно з шириною її штриха змінює співвідношення сторін ; незначна зміна товщини іноді допомагає створити акцент. Різниця між товстими та тонкими штрихами, відома як наголос, змінює оптичне сприйняття. Наприклад, перші шрифти без засічок використовували штрихи постійної товщини, але наступні технологічні досягнення дозволяють малювати тонші штрихи. Стиснутий шрифт займає менше місця, ніж розширений, тому цілу сторінку тексту можна зменшити до половини сторінки. Співвідношення заголовка та висоти x покращує або зменшує розбірливість слів.

Епоха типу металу Протягом пізнього періоду металевого шрифту багато шрифтів (особливо в американському типолівенні) видавалися за « загальною лінією ». Це означало, що вони були створені за стандартизованими пропорціями, завдяки чому шрифти різних гарнітур можна було легко змішувати. Це дозволяло змішувати гарнітури з абсолютно різних жанрів, таких як беззасічкові та засічкові, і ідеально збігати висоту початкових літер, базову лінію та міжрядковий інтервал, що неможливо з більшістю комп'ютерних шрифтів . Це навіть дозволяло змішувати різні розміри шрифту з однаковою базовою лінією. Однак це мало недолік: часто змушувало гарнітури випускатися з обрізаними низхідними літерами порівняно з історичними гарнітурами, щоб забезпечити щільний міжрядковий інтервал. «Рукописна лінія» або «художня лінія» використовувалася для більш делікатних шрифтів з довгими низхідними літерами. Тим часом заголовні великі літери випускалися, займаючи весь простір області металевого шрифту, без місця для низхідних літер.

Див. також

Дизайн типу Типоливарня Типографіка Набір текстів

Посилання

Примітки

Додаткова інформація