Девід Рубадірі (;  — , Мзузу, Малаві) — малавійський дипломат, науковець, поет, драматург і романіст. Вважається одним із найвідоміших поетів Африки, що з'явилися після здобуття незалежності.

Освіта та кар'єра Навчався в Королівському коледжі Будо в Уганді з 1941 по 1950 рік, потім в Університеті Макерере в Кампалі (1952—1956), який закінчив зі ступенем бакалавра з англійської літератури та історії. У 1960—1962 роках вивчав літературу в Королівському коледжі Кембриджа, де здобув ступінь магістра. Здобув диплом з освіти в Бристольському університеті.

Після здобуття Малаві незалежності 1964 року призначений першим послом країни в США та в ООН. 18 серпня 1964 року вручив вірчі грамоти президенту Ліндону Джонсону в Білому домі і висловив сподівання, що його нова незалежна країна отримає більше допомоги від США; він сказав, що Малаві потрібна допомога в розбудові своїх демократичних інституцій, і зазначив, що країна вже отримує економічну та технічну допомогу від СШАNyasaland Times, Tuesday, 18 August 1964.. Того ж року з'явився в серіалі Національного освітнього телебачення (Нью-Йорк) «Африканські письменники сьогодення».

1965 року залишив уряд Малаві, порвавши з авторитарним президентом Гастингсом Бандою. Вигнанцем, викладав в Університеті Макерере (1968—1975), але в роки правління Іді Аміна його знову вислали. 1972 року працював запрошеним професором англійської літератури в Північно-Західному університеті. Викладав в Університеті Найробі, Кенія (1976—1984), а також недовго працював разом з Окотом п'Бітеком в Університеті Ібадана в Нігерії на запрошення Воле Шоїнки. У 1975—1980 роках був членом Виконавчого комітету Національного театру Кенії. У 1984—1997 роках викладав в Університеті Ботсвани, де був деканом кафедри мовної та соціальної освіти.

1997 року, після смерті Банди, знову призначений послом Малаві в ООН, а 2000 року призначений віцеканцлером Університету Малав. 2005 року ушанований почесним докторським ступенем від Університету Стратклайду.

Помер 15 вересня 2018 року у 88 років у Центральній лікарні Мзузу.

Приватне життя 1955 року познайомився зі своєю майбутньою дружиною Гертрудою Узанду в Малаві. Вона була старшою з трьох дітей, народилася у Лівінгстонії 1927 року. Вони одружилися 14 вересня 1957 року. Вона здобула освіту в Університеті Форт-Гейр. Разом потрапили до в'язниці як борці за свободу. Мали п'ятьох дітей. У шлюбі прожили 61 рік.

Твори Дебютував у літературі наприкінці 1950-х років. Поезію Рубадірі визнали однією з «найбагатших у сучасній Африці». Його твори опублікували в антології 1963 року «Сучасна поезія Африки» (East African Publishers, 1996), а також з'являлися в міжнародних виданнях, зокрема «Transition», «Black Orpheus» і «Présence Africaine».

Його єдиний роман «Наречена без викупу» вийшов друком 1967 року. Він критикував режим Банди та, разом із «Хиткими тінями» Легсона Кайри, був одним із найперших малавійських художніх творів. Роман, як і п'єса «Приходь на чай» 1965 року, торкався важливих соціальних проблем Африки, як-то міжетнічних взаємин, політичної нестабільності, військових переворотів. У ній висловлювалась істотна критика режиму Банди.

Вибіркові твори

Growing Up With Poetry: An Anthology for Secondary Schools, 1989 Poems from East Africa (співредактор з Девідом Куком), 1971 No Bride Price (роман), 1967 Come To Tea (п'єса), 1965 African Thunderstorm (вірш) A negro labourer in Liverpool (вірш)

Примітки

Посилання