Алекс Цукерман (; , Париж — ) — ізраїльський економіст, емерит професор економіки Тель-Авівського університету, президент Ізраїльської економічної асоціації у 1996—1997 роках.

Біографія Народився 1938 року в Парижі. Під час нацистської окупації Цукермани вижили завдяки тому, що сільська родина погодилася приховувати їх. Сім'я Цукерманів переїхала до Єрусалиму і 1947 року він вступив до середньої школи.

1960 року вступив до Єврейського університету в Єрусалимі, де 1963 року здобув ступінь бакалавра мистецтв з економіки та статистики. У 1964—1967 роках навчався і 1967 року здобув ступінь магістра ділового адміністрування в Єврейському університеті в Єрусалимі. У студентські роки був редактором журналу «Economic Quarterly». 1972 року здобув докторський ступінь з економіки Массачусетського технологічного інституту.

1972 року розпочав викладацьку діяльність як лектор економіки, з 1976 року працював на посаді старшого лектора економіки до 1979 року у Тель-Авівському університеті, став професором економіки Школи економіки Бегласа при Тель-Авівському університеті у 1984—2006 роках, у 1986—1988 роках завідував кафедрою економіки в Тель-Авівському університеті, а 2006 року вийшов у відставку, став емерит професором. З 2010 року — професор економіки Міждисциплінарного центру в Герцлії.

1976 року був запрошеним лектором Північно-Західного університету, запрошеним асоційованим професором у Нью-Йоркському університеті у 1977—1978 роках і в Університеті Карнегі-Меллон у 1978—1979 роках, консультантом Генерального директорату з економічних та фінансових питань Європейської комісії у 1982—1983 роках, запрошеним професором економіки Університету Карнегі-Меллон у 1983—1985 роках, Вільного університету Берліна у 1989 році, Принстонського університету у 1989—1990 роках і у 2005—2006 роках, Чиказького університету 1995 року, Стендфордського університету в 2001—2002 роках, Боннського університету у 2008 році та Мюнхенського університету у 2009 році. 1985 року був запрошеним науковим співробітником дослідницького відділу Федерального резервного банку у Сант-Луїсі, у 1990—1992 роках — Світового банку, у 1994—2003 роках , 2007 року — Європейського центрального банку.

1985 року був членом організаційного комітету Світового конгресу Економетричного товариства, помічником редактора у 1986—1987 роках і у 1991—2000 роках, членом редколегії у 1985—1996 роках, співробітником Центру досліджень економічної політики у 2001—2006 роках, 1998 року — членом комісії реформ права в Банку Ізраїлю, президентом Ізраїльської економічної асоціації у 1996—1997 роках, членом комітету політики в Банку Ізраїлю у 2011—2015 роках.

Дослідження Професійні дослідження зосередив на питанні цін, цінових циклів та їхніх можливих коливань. Займався питаннями монетарної політики та центрального банку. Також працював над питаннями макроекономіки та державної економіки. До середини 1980-х років досліджував зв'язки між змінами відносних цін та інфляцією під час ринкової рівноваги при нейтральності грошей. Зробив внесок у розробку моделей бізнес-циклів на основі розвитку макроекономічних запасівSojka, s. 59.. 1983 року разом з Алланом Мельцером опублікував економічну модель, яка відображає гіпотезу про передачу податкового тягаря між поколіннями людського суспільства.

Протягом решти 1980-х років зосереджувався на питанні стратегій центральних банків, а також на довірі та незалежності цих державних установ. Обговорював вплив асиметричної інформації на фіскальну політику та вплив політичних факторів.

Пізніше зосередився на зв'язках і взаємовідносинах між фінансовими установами та суб'єктами ринку праці. Також досліджував Економічний і монетарний союз Європейського Союзу та становище національних банків в умовах перехідної економіки.

Нагороди За свої досягнення в галузі економіки ушанований низкою нагород:

1993 — премія Явора від Інституту досліджень країн, що розвиваються, Горовиця при Тель-Авівському університеті за найкращу роботу з питань економічного розвитку; 1995 — найкращий курс у мережі для докторантів у Голландії за курс «Стратегія Центрального банку, довіра та незалежність»; з 2009 — перше або друге місце серед найбільш цитованих економістів Ізраїлю за версією RePEc.

Бібліографія

Cukierman A. The Impact of the Global Financial Crisis on Central Banking/Mayes D., Siklos P. and J.E. Sturm (eds.)//Oxford Handbook on the Economics of Central Banking — Oxford University Press. Cukierman A. Reflections on the Natural rate of Interest, its Measurement, Monetary Policy and the Zero Lower Bound/ Gnan E. and D. Masciandaro (eds.)//Central Banking and Monetary Policy: Which will be the New Post-Crisis Normal? SUERF Conference Proceedings 2016/4. Beetsma R., Cukierman A., Giuliodori M. The Political Economy of Redistribution in the U.S. in the Aftermath of World War II — Evidence and Theory//American Economic Journal: Economic Policy. Cukierman A., Melnick R. The Conquest of Israeli Inflation and Current Policy Dilemmas// Maintaining Price Stability: The Bank of Israel's Sixth Decade/Offenbacher A. (ed.) — 2015 pp. 13-62. Cukierman A. Central Bank Strategy, Credibility and Independence: Theory and Evidence — Cambridge, MA: The MIT Press, 1992 Cukierman A. Inflation, Stagflation, Relative Prices and Imperfect Information — Cambridge, London, New York: Cambridge University Press, 1984, 200 p. Cukierman A., Hercowitz Z., Leiderman L. Political Economy, Growth and Business Cycles — Cambridge, MA: The MIT Press, 1992 Meltzer A.H., Cukierman A., Richard S. Political Economy — Oxford and New York: Oxford University Press, 1991 Ben-Shahar H., Bronfeld S., Cukierman A. The Capital Market in Israel, in Israel and the Common Market — Jerusalem: Weidenfeld & Nicholson, 1971, pp. 215—418

Примітки

Література

Sojka, Milan. Světoví a čeští ekonomové. 1. vyd. Praha: Libri, 2002. 327

Посилання