Володимир Лаврентійович Лапигін (, село Архангельське, тепер Щокинського району Тульської області, Російська Федерація — , місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, вчений, творець систем управління для ракетно-космічної техніки, генеральний конструктор та генеральний директор Науково-дослідного інституту автоматики та приладобудування в Москві. Депутат Верховної ради СРСР 10—11-го скликань (1982—1989). Народний депутат СРСР та голова Комітету Верховної ради СРСР з питань оборони та державної безпеки (1989—1991). Доктор технічних наук (1968), професор (1970). Академік Російської інженерної академії (1990). Академік Російської академії космонавтики імені Ціолковського (1991). Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971).

Життєпис Народився в селянській родині. Під час німецько-радянської війни жив у Москві, з 1941 до 1945 року працював спочатку учнем мідника, потім мідником-зварювальником на авіаційному заводі Москви, одночасно закінчив 8 класів в одній із московських шкіл.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1945 році вступив на підготовчі курси при Московському авіаційному інституті імені Серго Орджонікідзе. Після закінчення підготовчих курсів успішно вступив до Московського авіаційного інституту імені Серго Орджонікідзе та закінчив його в 1952 році.

З 1951 до 1952 року працював молодшим техніком, техніком 1-ї категорії; в 1952—1955 роках — інженер комплексу з розробки автономних систем управління ракет; у 1955—1960 роках — начальник лабораторії; в 1960—1961 роках — начальник дослідного відділу, з 1961 до 1963 року — перший заступник начальника комплексу НДІ-885 (Науково-дослідного інституту автоматики та приладобудування) в Москві.

У 1963—1978 роках — заступник директора Науково-дослідного інституту автоматики та приладобудування з наукової роботи і заступник (перший заступник) головного конструктора НДІ. Брав участь у створенні систем управління високої точності для всіх радянських міжконтинентальних балістичних ракет, у роботі над першими радянськими ракетами-носіями космічних апаратів.

З вересня 1978 до 1982 року — директор філії Науково-дослідного інституту автоматики та приладобудування та заступник головного конструктора НДІАП Миколи Пілюгіна.

У 1982—1984 роках — генеральний конструктор; у 1984—1998 роках — генеральний конструктор та генеральний директор Науково-дослідного інституту автоматики та приладобудування (з 1992 року — Науково-виробничого об'єднання автоматики та приладобудування) в Москві.

З 1998 року — почесний генеральний директор та почесний генеральний конструктор Науково-виробничого центру автоматики та приладобудування імені академіка Миколи Пілюгіна. Одночасно багато років викладав у Московському державному університеті радіотехніки, електроніки та автоматики, де в 1982 році створив та очолив базову кафедру. Автор понад 250 наукових праць, понад 60 винаходів.

Помер 15 березня 2002 року в Москві. Похований на Ваганьковському цвинтарі Москви.

Нагороди та відзнаки Герой Соціалістичної Праці (26.04.1971) орден Леніна (26.04.1971) орден Трудового Червоного Прапора (21.12.1957) медаль «За трудову відзнаку» медаль «За оборону Москви» медалі Ленінська премія (1960) Державна премія СРСР (1976)

Примітки

Джерела Депутаты Верховного Совета СССР 11-го созыва. Москва: Изд-во «Известия Советов депутатов трудящихся СССР», 1984 Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения / Министерство обороны РФ; Гл. ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. Москва: Большая Российская энциклопедия, 1999.