Іван Якович Прокоф'єв (, присілок Кайболово, тепер Кінгісеппського району Ленінградської області, Російська Федерація — , місто Санкт-Петербург, Російська Федерація) — радянський діяч, робітник, вальцівник Кіровського заводу міста Ленінграда. Депутат Верховної ради СРСР 9—10-го скликань (у 1977—1984 роках). Герой Соціалістичної Праці (5.09.1975).

Життєпис Народився в робітничій родині.

Освіта неповна середня. З вересня 1941 до 1943 року, після навчання фрезерній та токарній справі, працював слюсарем-складальником 3-го розряду Ленінградського Адміралтейського заводу № 194 Народного комісаріату суднобудівної промисловості СРСР.

У 1943 році призваний до Радянської армії. З січня 1944 року в діючій армії — стрілець 5-ї стрілецької роти 173-го стрілецького полку 90-ї стрілецької дивізії, єфрейтор, воював на Ленінградському фронті, був поранений, лікувався з січня до липня 1944 року в евакуаційному госпіталі № 927.

З 1945 року служив у військах НКВС—МВС СРСР, був комірником резервної роти 210 полку 23-ї дивізії військ НКВС СРСР з охорони залізниць. З 1946 року працював слюсарем із ремонту обладнання. У лютому 1950 року демобілізований.

У лютому 1950—1951 роках — робітник-гачкувальник прокатного цеху, з 1951 до 1964 року — вальцівник, з 1964 року — старший вальцівник прокатного стану машинобудівного та металургійного Кіровського заводу міста Ленінграда Міністерства оборонної промисловості СРСР.

Член КПРС з 1964 року.

У 1969 році проходив перенавчання на Череповецькому металургійному заводі на стані «350», який мали впровадити і на Кіровському заводі. Після перенавчання працював на будівництві цеху та монтажі обладнання на Кіровському заводі Ленінграда. Після пуску стану «350» був у групі реконструкції — працював з монтажниками, будівельниками та наладчиками на будівництві унікального стану гарячої прокатки.

У 1982 році обирався членом Президії ВЦРПС та членом Радянського та Ленінградського обласного комітетів захисту миру.

Після виходу на пенсію жив у Санкт-Петербурзі.

Помер у 2003 році. Похований на Красненькому цвинтарі Санкт-Петербурга.

Нагороди та відзнаки Герой Соціалістичної Праці (5.09.1975) два ордени Леніна (26.04.1971, 5.09.1975) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1985) медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За відвагу» (21.01.1944 / вручено 28.10.1955) медаль «За бойові заслуги» (6.11.1947) медалі знак «Почесний металург» (1962)

Примітки

Джерела Депутаты Верховного Совета СССР 10-го созыва. Москва: Изд-во «Известия Советов депутатов трудящихся СССР», 1979. Рабочая энциклопедия, 1921—1985 гг. / Сост. А. Ф. Занин и др. Ленинград: Лениздат, 1986.