Група Угорщини — динамічна група астероїдів у поясі астероїдів, які обертаються навколо Сонця орбітами з великою піввіссю від 1,78 до 2,00 астрономічних одиниць (а.о.). Ця група є найщільнішим скупченням астероїдів у внутрішній Сонячній системі — навколоземні астероїди набагато менш численні. Група названа за своїм найбільшим членом — 434 Угорщиною. Група Угорщини включає сім'ю Угорщини — сім'ю астероїдів, на яку припадає найбільша кількість членів групи.

Опис

Астероїди групи Угорщини зазвичай мають такі параметри орбіт: Велика піввісь від 1,78 до 2,00 а. о. Орбітальний період близько 2,5 року Ексцентриситет невеликий — менше ніж 0,18 Нахил орбіти досить великий — від 16° до 34° Близькі до резонансів 9:2 з Юпітером та 2:3 з Марсом

Резонанс 4:1, що утворює люк Кірквуда на відстані 2,06 а. о. від Сонця, визначає зовнішню межу родини Угорщини, тоді як внутрішню межу формують гравітаційні взаємодії з Марсом. (Для порівняння, більшість астероїдів зосереджена в центральній області поясу астероїдів, яка лежить між люком 4:1 на 2,06 а. о. і люком 2:1 на 3,27 а. о.)

Більшість астероїдів групи Угорщини належить до астероїдів типу E, тобто має надзвичайно яскраві поверхні з енстатиту та альбедо понад 0,30. Попри високе альбедо, жоден із них не видно в бінокль, оскільки вони надто малі: найбільший із них, 434 Угорщина, має розмір лише близько 11 км. Водночас це найменші астероїди, які можна регулярно спостерігати в аматорські телескопиAsteroid lightcurves .

Походження групи Угорщини добре відоме. У зоні орбітального резонансу 4:1 з Юпітером, що відповідає великій півосі 2,06 а. о., будь-яке тіло зазнає настільки сильних збурень, що його орбіта стає вкрай ексцентричною та нестійкою, — у результаті утворюється люк Кірквуда біля внутрішньої границі головного поясу астероїдів. Усередині цього резонансу астероїди з малим нахилом орбіти, на відміну від тіл за межами люку 4:1, зазнають сильного впливу гравітаційного поля Марса. Тут саме гравітаційні збурення з боку Марса, а не Юпітера, протягом існування Сонячної системи викинули всі астероїди з зони всередині люку 4:1, за винятком тих, що розташовані достатньо далеко від площини орбіти Марса, де його гравітаційний вплив значно слабший.

У результаті єдине помітне скупчення астероїдів усередині резонансу 4:1 збереглося на орбітах із великим нахилом, хоча їхній ексцентриситет залишається відносно малим. Проте навіть нині деякі астероїди групи Угорщини перетинають орбіту Марса і все ще поступово залишають Сонячну систему під його гравітаційним впливом (на відміну від астероїдів центральної частини головного поясу астероїдів, де домінують збурення від Юпітера).

Вважають, що довготривалі зміни орбіти Марса відіграють ключову роль у сучасному вилученні астероїдів з групи Угорщини. За найбільших ексцентриситетів — подібних до нинішніх крайніх значень або навіть дещо більших — Марс збурює астероїди групи Угорщини та переводить їх на дедалі більш ексцентричні й нестійкі орбіти, коли їхній висхідний вузол за довготою наближається до афелію Марса. Зрештою протягом мільйонів років це переводить астероїди на короткоживучі орбіти групи Амура та орбіти, що перетинають орбіту Землі.

Пояс E

Вважають, що астероїди групи Угорщини є залишками гіпотетичної популяції . Розсіювання більшої частини цього гіпотетичного поясу E, ймовірно, спричинила міграція планет-гігантів Сонячної системи, що показано чисельними моделюваннями в межах моделі Ніцци. Саме розсіяні астероїди поясу E могли бути тілами, які зумовили пізнє важке бомбардування.

Примітки

Посилання Група Угорщина Орбітальна діаграма, EasySky