Мальта — це невелика острівна держава в центрі Середземного моря, яка складається з трьох головних островів: Мальта, Гоцо та Коміно. Попри скромні розміри (усього близько 316 км²), її геологічна історія багата й цікава, а ландшафти відкривають унікальні свідчення давніх природних процесів. Геологічне минуле цих островів — це історія моря, карбонатних відкладів, тектонічних рухів та пліоцен-четвертинних змін рівня моря.

Геологічна основа і походження

Архіпелаг Мальта знаходиться на краю підводного плато, спорідненого з плато Сицилії. Геологічно він належить до Середземноморського регіону, що формувався на межі Африканської і Євразійської тектонічних плит. Нині літосфера тут зазнає тиску, спричиненого повільним зближенням цих плит, що проявляється, серед іншого, у піднятті земної кори та незначних землетрусах.

Поверхневі породи, які ми бачимо на островах, — це лише верхня частина товщі осадових відкладів, які сягають сотень і навіть тисяч метрів у глибину. Осадова платформа, на якій розташовані нинішні острови, почала формуватися значно раніше, але поверхневі виходи, які складають сьогоденну геологічну карту, утворилися в основному під час олігоцену та міоцену (від 30 до 5 млн років тому).

Стратиграфія

Палеогеново-неогенова стратиграфія Мальти — це послідовність морських осадових порід, головним чином карбонатних ліместонів і глин. На островах виділяють такі основні стратиграфічні одиниці (від найдавніших до наймолодших): нижній кораловий вапняк — найдавніша порода, що виступає в скелях. Ці тверді вапняки утворилися на дні теплого мілкого моря, де зростали коралові та черепашкові організми; вони формують стрімкі скелі та урвища, що вкривають західні узбережжя островів; глобігериновий вапняк — найпоширеніша порода на Мальті; складається здебільшого з кальцитів, що утворилися із мушель і панцирів крихітних планктонних форамініфер; ці м'якіші відклади утворюють пологі плато, долини і слаборівнинну місцевість, що домінує в центральних і південно-східних частинах островів; блакитна глина — шар темно-сірої до синюватої глини, що легко розмивається водою; він розташований вище глобігеринових вапняків і впливає на форму схилів, а також на накопичення води в підземному горизонті; верхній кораловий вапняк — наймолодша тверда порода цієї послідовності; вона утворює високі плато та хребти, які захищають внутрішні частини островів від приморського впливу.

Ця «тортова» структура шарів добре читається на берегових оголеннях і шийках скель. Під нею, у глибших свердловинах, іноді виходять древні, ще не повністю досліджені осадові товщі.

Морські відклади

Лише один тип геологічних порід домінує на поверхні — осадові породи, відкладені у морі. Це означає, що Мальта весь час свого формування була частиною морського дна та піднімалася над рівнем моря лише тоді, коли глобальні або регіональні процеси призводили до тектонічного підняття або спаду рівня води.

Переважна більшість порід містить залишки давніх морських організмів: черепашок неритичних форамініфер, коралів та інших кальцифікованих скелетних структур. Саме завдяки таким відкладам, які були зцементовані мінеральним кальцитом, мальтійські вапняки стали міцним та водночас пористим матеріалом.

Геологія і геоморфологія

Через контраст у твердості порід формуються характерні мальтійські ландшафти. Тверді коралові вапняки дають стрімкі, високі схили і круті скелі (наприклад, відомі скелі Дінглі, тоді як м'які глобігеринові вапняки формують пологі долини та плато.

Глинисті шари блакитних глин, що легко розмиваються в умовах дощів, сприяють формуванню широких схилів і зсувних мас. Саме через них на північному узбережжі Мальти часто зустрічаються схили з хаотичними блоками і «талусами» — осипами каміння, які поступово сповзають донизу.

На західному узбережжі, де коралові вапняки часто стикаються з морем, утворюються вертикальні скелі, бухти і навіть природні арки. Найвідомішою з них була арка Лазурове вікно — природна скельна арка, що існувала до 2017 року, поки не завалилася через ерозію.

Література

Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Апродов В. А. Природа мира. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 368 с. — ISBN 978-5-244-01122-7 Гвоздецький Н. А. Природа мира. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Природа мира. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 399 с. Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0 Геологія материків і океанів / За ред. В. Г. Крочака. — Львів : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 392 с. Гожик П. Ф. Регіональна геологія з основами палеогеографії. — К. : Логос, 2003. — 288 с. Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Довгань Г. Д., Сиротенко А. И., Стадник А. Г. Страноведение: Справочник. — Харьков : Веста: Изд-во «Ранок», 2007. — 480 с. — ISBN 978-966-08-1737-1 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія   : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7 Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 </div>

Посилання

Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2017 Azure Window Commission on Maltese Stratigraphy Evolution of Coastal Cliffs Characterized by Lateral Spreading in the Maltese Archipelago Geological map - Continental Shelf Geology - The Dwejra Portal Inventory and Quantitative Assessment of Geosites in the Southern Sector of the Island of Malta Malta resources authority What are these lines in clay? Gnejna bay, Malta