Михайло Іванович Волков (5 (17) вересня 1897 р., с. Ракитне, Курська губернія, Російська імперія — 17 квітня 1977 р., м. Харків) — фахівець у галузі дорожнього будівництва. Кандидат технічних наук (1933), професор (1938). Учасник Громадянської війни в Росії.

Біографія Михайло Іванович Волков народився 5(17) вересня 1897, в с. Ракитне Курської губернії Російської імперії.

У 1915 році закінчив гімназію у місті Суми.

Під час Громадянської війни 1917—1921 років був учасником воєнних дій.

У 1925 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут ім. В. В. Докучаєва. Після закінчення інституту працював у ньому. В 1926 році почав працювати на посаді ґрунтознавця до дорожньо-дослідної станції, яка потім була перетворена у Дорожній науково-дослідний інститут (ДерждорНДІ). У 1926—1929 роках він працював науковим співробітником Українського окружного управління місцевого транспорту в Харкові, а згодом — старшим спеціалістом-ґрунтознавцем у Науково-дослідному інституті безрейкових шляхів та автотранспорту при Раді Народних Комісарів УСРР.

Від 1931 року його професійне життя було нерозривно пов'язане з Харківським автомобільно-дорожнім інститутом (ХАДІ). Тут він пройшов шлях від доцента до професора, очолював кафедру дорожньо-будівельних матеріалів, був деканом дорожньо-будівельного факультету, а також обіймав посади проректора і заступника директора з навчальної роботи. Саме під його керівництвом кафедра стала потужним науково-освітнім осередком.

У роки Другої світової війни продовжував педагогічну та організаційну діяльність, очолюючи кафедри дорожньо-будівельних матеріалів у Саратовському та Московському автомобільно-дорожніх інститутах, де також керував навчальною роботою. За самовіддану працю у 1944 році він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

У післявоєнний період відновлював матеріально-технічної бази ХАДІ та налагоджував повноцінний навчальний процес. Займався керівництвом науковими дослідженнями викладачів, аспірантів і студентів, студентського наукового товариства. Наукові інтереси охоплювали широке коло питань: використання місцевих матеріалів і побічних продуктів виробництва у дорожньому будівництві, методи випробування гірських порід, властивості нафтових дорожніх бітумів, процеси структуроутворення асфальтобетонів та цілеспрямоване формування властивостей будівельних матеріалів на основі органічних в'яжучих.

До 1974 року аспірантами та пошукачами кафедри було захищено 49 кандидатських дисертацій, а троє його учнів — І. М. Грушко, І. В. Корольов і В. О. Золотарьов — стали докторами технічних наук.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» та медалями. У 1972 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник вищої школи УРСР».

Основні праці Михайло Іванович Волков є автором понад 160 наукових і навчально-методичних праць. Зокрема, його основними роботами є:

Дорожно-строительные материалы. 1939 (співавтор); Пособие к лабораторным работам по испытанию дорожно-строительных материалов. 1952 (співавтор); Металлургические шлаки в дорожном строительстве. 1959 (співавтор); Методы испытания строительных материалов. 1974; Дорожно-строительные материалы: Учеб. 1975 (співавтор); усі — Москва.

Джерела

ВОЛКОВ МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ― ХНАДУ