Британська Угандійська програма або План Уганди — пропозиція британського секретаря колоній Джозеф Чемберлена створити єврейську батьківщину на частині території Британської Східної Африки. Її було представлено на Шостому всесвітньому сіоністському конгресі у Базелі у 1903 році Теодором Герцлем — засновником сучасного сіоністського руху. Він подав цей план як тимчасовий притулок для євреїв, що тікали від зростаючого антисемітизм в Європі. Пропозиція викликала опір як у самому сіоністський руху, так і серед британських колоністів.

Для поселення план розглядав територію графства Уасін-Гішу, сучасна Кенія.

Передумови

Протекторат Східної Африки та інтереси Британії Британія брала участь у «боротьбі за Африку», щоб захистити низку власних інтересів: комерційну перевагу, боротьбу з работоргівлею у Східній Африці, контроль над територіями, які слугували маршрутом до Індії, та через суперництво з Німеччиною і Францією. Вони обрали непряме управління Східною Африкою через створення Імперської британської компанії Східної Африки, заснованої Вільямом Маккінноном у 1888 році.

Незважаючи на значні інвестиції, Східноафриканська компанія зазнала краху вже в середині 1895 року через погану інфраструктуру, фінансову нестабільність, великі борги та неефективне управління. У результаті британський уряд проголосив протекторат, а його адміністрування було передано Зовнішньому відомству. Для використання комерційного потенціалу внутрішніх районів було побудовано Угандійська залізниця, вартість якої склала £5 244 000. Проте очікуваний прибуток від залізниці не виправдав сподівань. Це, разом із англо-бурською війною у Південній Африці, викликало занепокоєння в Зовнішньому відомстві. Імміграція європейського населення до протекторату розглядалася як можливий вихід із боргової кризи.

Історія

«Саме та країна для доктора Герцля» Джозеф Чемберлен і Теодор Герцль були знайомі через братів Ротшильдів. Спершу Герцль запропонував секретарю колоній план єврейського поселення на Кіпрі, Синаї або Ель-Аріш. Однак Чемберлен вважав цю ідею нереалістичною, бо ці території або були заселені, або не перебували під контролем Британії. Проте він погодився обговорити план Ель-Аріша з міністром закордонних справ лордом Лансдауном, сподіваючись, що це допоможе здобути підтримку світового єврейства для Британії. У грудні 1902 року Чемберлен вирушив у турне Південною Африкою, зробивши зупинку в Момбасі перед подальшою поїздкою.

Після теплого прийому білі британські поселенці висловили Чемберлену нарікання щодо того, що Зовнішнє відомство не приваблює достатньо працелюбних поселенців, що ускладнює прибутковість залізниці. Під час поїздки залізницею Уганди через так звану «країну білого чоловіка» в Східній Африці (сучасна Кенія) Чемберлен змінив думку про придатність тропічного клімату для європейців. Саме в цій поїздці він подумав, що це «саме та країна для доктора Герцля» і навіть запропонував ідею єврейської батьківщини в Східній Африці Герцлю, але не продовжив її, вважаючи, що Герцль зацікавлений лише в Палестині або сусідніх територіях..

Початкові переговори Спочатку Герцль не виявляв інтересу до пропозиції створення єврейської батьківщини в Східній Африці, бо його головною метою була Палестина і прилеглі землі. Однак після погрому у Кишиневі він активізував зусилля з добивання єврейської батьківщини. Основним представником Герцля у переговорах був британський журналіст Леопольд Ґрінберг, і вони сподівалися отримати фактичне дипломатичне визнання від Великої Британії. Незважаючи на відсутність морального та історичного зв'язку Східної Африки з євреями, цей план обіцяв більше, ніж інші. Ґрінберг отримав лист від Зовнішнього відомства, що британський уряд готовий створити єврейську колонію з значними земельними наділами, місцевою автономією, релігійною та внутрішньою свободою під загальним контролем Британії. На Шостому сіоністському конгресі 1903 року в Базелі Герцль представив цю пропозицію, і конгрес проголосував за відправку комісії для з'ясування умов у Східній Африці: 295 делегатів було «за», 178 — «проти».

Реакція на пропозицію Оголошення Герцля викликало гарячі дебати, які поставили під сумнів основні переконання та спричинили емоційні реакції. Дехто вважав це зрадою Базельської програми і конфліктом між Палестиною та Угандою. Розбрат міг розколоти організацію: деякі делегати зі Східної Європи різко залишили засідання, інші втратили довіру до Герцля та керівництва. Емоції були настільки сильними, що делегати обнімалися, плакали, а молодий студент навіть знепритомнів. Однак Герцль запевнив делегатів, що Палестина залишиться Сіоном, і пригрозив піти у відставку, щоб не допустити розколу організації. Незважаючи на побоювання щодо плану в Східній Африці, єврейський світ був готовий ризикнути, особливо після погрому в Кишиневі. Проте деякі, зокрема єврейський фольклорист Мойсей Гастер та англійський публіцист Люсьєн Вольф, рішуче виступали проти, вважаючи план несприятливим для сіонізму та ризиковим експериментом із єврейським самоврядуванням.

Пропозиція сіоністів викликала не менший спротив у британській колонії. Білі британські поселенці відкрито виступили проти, створивши «Антисіоністський комітет з імміграції», який відхилив пропозицію через газету «The Standard». Вони вважали, що земля більше належить бідним британцям, ніж євреям, і хвилювалися, як чорне населення відреагує на єврейських іммігрантів. Також були побоювання щодо надання спеціальної території чужій спільноті після проблем у Канаді з духоборами, а також сумніви у здатності євреїв займатися прибутковим сільським господарством. Британські ЗМІ підсилювали ці побоювання. Реакція місцевих африканців на пропозицію невідома, а індуси, які будували залізницю Уганди, не повністю відкидали її.

Сіоністська експедиція до Східної Африки У грудні 1904 року Сіоністська організація відправила спеціальну комісію до Уасін Гішу для оцінки можливості єврейського поселення. Комісію очолював майор Альфред Сент Хілл Гіббонс, британський ветеран бурської війни та відомий дослідник; Альфред Кайзер, швейцарський орієнталіст і радник Північно-західної камерунської компанії; та Нахум Вілбуш, сіоністський інженер. Хоча їхні звіти містили розбіжності, зокрема щодо клімату як за, так і проти поселення, основною причиною відхилення плану в 1905 році було опір колишнього верховного комісара Східної Африки і білих поселенців. Це змусило британців відкликати пропозицію.

Наслідки пропозиції План Східної Африки став важливою віхою в історії сіонізму. Незважаючи на відхилення в 1905 році, він дав поштовх територіальній ідеології та створенню Єврейської територіальної організації, що наголошувала на необхідності пошуку рішення єврейської проблеми, навіть якщо це означало відмову від повернення на Землю Ізраїлю.

У художній літературі

У 1890 році Теодор Герцль опублікував роман «Freeland: A Social Anticipation», що передував плану Уганди на дванадцять років, але торкався схожих тем. У ньому єврейські авантюристи разом із кенійцями будують рівноправне суспільство на Кенійському плоскогір'ї.

Історія експедиції 1904 року і уявне бачення єврейської держави в Уасін Гішу розказані в новелі Uganda Лаві Тідхара з його збірки 2007 року HebrewPunk. Ця тема також розглядається у романі Тідхара 2018 року Unholy Land, де єврейська держава з назвою Палестина заснована в Африці після позитивного висновку експедиції. Unholy Land була у шорт-листі кількох нагород, зокрема Sidewise Award for Alternate History.

Подорожній путівник Адама Ровнера Що якщо б єврейська держава була заснована у Східній Африці про вигадану єврейську батьківщину Нову Юдею (сучасна Уганда) здобув нагороду Sidewise Award for Alternate History 2016 року за коротку альтернативну історію. За словами Ровнера, план приваблював ранніх сіоністів тим, що «поєднував пригоди Генрі Мортон Стенлі з авантюризмом епохи імперій, театральність з політикою».

Інший варіант альтернативної історії — роман Йоава Авні «Герцль сказав» (הרצל אמר), у якому єврейська держава в Східній Африці називається Ізраїль і має багато схожого з реальним Ізраїлем: велике місто Тель-Авів, армія — Ізраїльські оборонні сили, прем'єр-міністр 2010-х — Арієль Шарон, лідер опозиції — Шимон Перес; на півдні, біля кордону з Танзанією, розташована бідна смуга, схожа на Смугу Гази, з таборами біженців племені масаї, яких раніше виселили з центральних районів, і які, як і палестинці, бурять проти ізраїльської влади. Але суттєва відмінність від реальної історії — Друга світова війна завершилася швидше і євреї уникнули Голокосту.

Див. також

Мадагаскарський план, нацистський план переселення європейських євреїв на Мадагаскар Єврейська автономна область, федеральний суб'єкт Росії на Далекому Сході Єврейська територіальна організація, організація за створення єврейської батьківщини поза Палестиною

Примітки

Бібліографія Вайсборд Роберт Ґ., African Zion: The Attempt to Establish a Jewish Colony in the East Africa Protectorate, 1903—1905. Jewish Publication Society of America, 1968. Ровнер Адам. In the Shadow of Zion: Promised Lands Before Israel. NYU Press, 2014. ISBN 978-1-4798-1748-1.