Вільям Прюньє (, 14 серпня 1967, Монтрей) — французький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2025 року очолює тренерський штаб команди .

Виступав, зокрема, за «Осер» та «Тулузу», а також національну збірну Франції.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команду «Осер», в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 221 матчі чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Осера», був основним гравцем захисту команди.

Після 11 років в Осері, де він, зокрема, носив капітанську пов'язку, але втомився від «браку амбіцій та свободи» у клубі, він підписав контракт з «Марселем», тодішнім чинним переможцем Ліги чемпіонів, де також швидко закріпився в основі. Але в кінці сезону, після скандалу з договірними матчами, марсельський клуб було відправлено до другого дивізіону.

1994 року Прюньє перейшов до «Бордо», з яким наступного року виграв Кубок Інтертото, граючи разом із Зінедіном Зіданом, Крістофом Дюгаррі та Біксантом Лізаразю. У сезоні 1995/96 він втратив місце в основі і відправився у англійський «Манчестер Юнайтед», де грав його колишній одноклубник по «Осеру» Ерік Кантона, оскільки Алекс Фергюсон відчував нестачу центральних захисників. 30 грудня 1995 року Прюньє дебютував за «червоних дияволів» у матчі проти «Квінз Парк Рейнджерс», зігравши в центрі оборони з Гарі Невіллом (основні центральні захисники Стів Брюс, Гарі Паллістер і Девід Мей були травмовані). Однак, 1 січня 1996 року в матчі проти «Тоттенгем Готспур» «Юнайтед» пропустив чотири голи, програвши 1:4 і у поразці звинуватили Прюньє. Він навіть посів шосте місце у голосуванні на звання найгіршого трансферу в історії клубів англійської Прем'єр-ліги, яке відбулося у 2007 році. Газета The Times написала, що після того поразки Прюньє наступного дня нібито «посадили на літак назад до Франції», проте за версією газети The Independent гравець сам відмовився залишатися в Англії і на початку січня залишив «Манчестер Юнайтед», зігравши за команду лише 2 матчі. Через кілька тижнів він приєднався до данського «Копенгагена», де грав до кінця сезону 1995/96.

Після Данії він повернувся до Франції та грав за «Монпельє» протягом сезону 1996/97 років. Після цього у липні 1997 року він за 7,2 мільйона франків приєднався до італійського «Наполі», підписавши дворічний контракт. Тут француз також увійшов в історію як одне з найгірших придбань в італійському футболі. Його придбав тодішній президент «Наполі», інженер Коррадо Ферлайно, який сказав про нього: «Він, можливо, не Адоніс, але запевняю вас, що він дуже ефективний гравець». За деякими даними, топ-менеджер неаполітанського клубу базував свою оцінку французького захисника лише на кількох відеозаписах. В підсумку у новому клубі Прюньє провів лише три матчі, серед яких найбільш відомим стала важка поразка на «Стадіо Олімпіко» з рахунком 2:6 від «Роми», в якій Абель Бальбо оформив хет-трик, уникнувши слабкої оцінки французького захисника, а італійські журналісти назвали Прюньє «сильним і статичним, як дуб»Cit. «La Gazzetta dello Sport».. Згодом виступав за шотландський «Гарт оф Мідлотіан» та бельгійський «Кортрейк».

У 1999 році Вільям повернувся на батьківщину і приєднався до «Тулузи», де арешті зумів закріпитись і провів чотири з половиною сезони, і виграв Лігу 2 у сезоні 2002/03.

У січені 2004 року він підписав контракт з катарським клубом «Аль-Сайлія» до кінця сезону, після чого залишив команду. Залишившись без клубу після перебування в Катарі, він завершив свою кар'єру в жовтні 2004 року.

Виступи за збірну , , а також за збірну Франції до 23 років.

26 серпня 1992 року провів свою єдину офіційну гру у складі національної збірної Франції в товариському матчі проти збірної Бразилії.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 2007 року, увійшовши до тренерського штабу Стефана Пая у клубі «Канн», де пропрацював з 2007 по 2008 рік, після чого покинув клуб разом з усім тренерським штабом. Надалі став головним тренером і очолював аматорські клуби , та , а у червні 2015 року, його призначено тренером резервної команди клубу «Монпельє».

28 травня 2017 року Прюньє було призначено тренером «Тулона». Наприкінці сезону 2017/18 років він покинув клуб і у червні 2018 року став тренером футбольного клубу «Кане-Руссійон». У червні 2020 року після підвищення клубу до Національного чемпіонату 2, Прюньє залишив «Кане».

У сезоні 2021/22 роках Вільям входив до тренерського штабу бразильця Кріса у клубі «Ле-Ман», після чого 29 жовтня 2022 року підписав контракт з клубом «Бурж Фут 18» з Національного чемпіонату 2, де провів наступні півтора роки.

Влітку 2024 року став головним тренером команди «Евіан» з Національного чемпіонату і тренував команду з Гаяра до 2 січня 2025 року. Незабаром після цього очолив клуб з Національного чемпіонату 2, де працював до кінця сезону 2024/25, по завершенні якого клуб припинив існування, об'єднавшись з іншою місцевою командою.

Влітку 2025 року очолив тренерський штаб команди з Національного чемпіонату 3.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

Досягнення «Осер» Володар Кубка Гамбарделли: 1985 Володар Кубка Альп: 1987

«Бордо» Володар Кубка Інтертото: 1995

«Тулуза» Чемпіон Ліги 2: 2002/03

Примітки

Посилання