Звукова дезінформація — військовий обман, який передбачає введення противника в оману за допомогою відтворення того чи іншого шуму — наприклад, руху транспортних засобів або будівництва військових об'єктів.
Тактика Звукова дезінформація визначається як використання звуків, які можуть включати аудіозаписи та штучно створений шум, з метою заплутати противника або відволікти його увагу. Для кращої переконливості обманні звуки і шуми використовуються разом зі справжнім обладнанням і/або особовим складом: наприклад, якщо треба, щоб противник повірив в наявність у місцевості взводу танків M1 Abrams, варто, щоб попередньо він побачив справжній Abrams, який рухається по цій місцевості. В такому випадку звукова омана підтверджує в свідомості командира противника інформації, яку він уже отримав в результаті візуальної омани. Чим гірше візуальне спостереження з боку противника, тим ефективнішою буде звукова омана. Крім того, обман має бути сумісним з навколишніми умовами: наприклад, звуки танків у сильно болотистій місцевості викличуть сумнів.
Тактикою звукової дезінформації може бути не тільки шум, але й його відсутність — наприклад, використання радіомовчання, яке зазвичай є ознакою переходу в наступ. Поки противник очікує на неминучу атаку, війська здійснюють іншу діяльність, наприклад, переміщення військ.
Історія
Античність Як приклад звукової дезінформації можна навести описану в Книзі Суддів історію про напад Гедеона на мідіян. Щоб приховати, що його військо вкрай мале, він вдався до штурму вночі та наказав своїм воякам сурмити в додаткові бойові сурми. Зазвичай в одному загоні була лише одна сурма, і мідіяни вирішили, що військо противника значно більше, ніж воно було насправді. Запанікувавши, вони в темряві атакували одне одного, приймаючи за противника, і врешті .
Сучасний період Використанню звукової дезінформації в сучасній війні сприяли дослідження та розробки секретного Проєкту 17dod-1, спільної програми армії та флоту США. Ця ініціатива призвела до створення під час Другої світової війни Армійської експериментальної програми (), спрямованої на тероризування ворожих комбатантів за допомогою звуку. Програмою командував підполковник Гілтон Рейлі, а штаб-квартира знаходилася в , штат Нью-Джерсі.
На замовлення програми Лабораторії Белла виготовляла записи звуку виючих бомб, які потім відтворювали з грамофонів, щоб переконати ворога в присутності армії. Також армійська експериментальна станція записувала різні звуки, які використовувалися проти конкретних ворогів: наприклад, проти японських солдатів застосовували гавкіт собак, коли стало відомо, що забобонні японці вважають цей звук поганою прикметою. Радіообман використовувався для введення Німеччини щодо точок вторгнення в Європі. Для проведення морських операцій зі звукової омани була сформована елітна опергрупа «». Вона ефективно відвертала увагу німців від справжньої точки вторгнення союзників, створюючи звуковий обман біля мису Сан-Марко під час операції «Хаскі».
Радянська армія також широко використовувала звукову оману в межах власної радянської доктрини військової дезінформації. Під час боїв на Халхін-Голі проти японської армії у 1939 році Георгій Жуков наказав транслювати шум палебійних установок, щоб створити враження, ніби армія готується до оборони, облаштовуючи позиції.
Під час Першої Ржевсько-Сичівської наступальної операції 1942 року Жуков знову вдався до широкомасштабних заходів з дезінформації. Чотири радянські маскувальні роти побудували 833 муляжі танків, гармат та іншої техніки, та розвантажили їх залізничній станції в М'ятлево. Потім до штабу фронту було передано радіоповідомлення з дезінформацією про розміщення підрозділу масштабів армії, які нібито готує наступ у районі Юхнова. Перехопивши це повідомлення, німці спрямували сили Люфтваффе на знищення імітованих підрозділів та перекинули чотири дивізії в район Юхнова. Цей обман сприяв прориву радянських військ на іншій ділянці фронту, де 20-та і 31-ша армії за два дні просунулися на 40 км.
На Європейському театрі військових дій звуковий обман використовувала так звана Армія-привид () — 23-й штаб спеціальних військ, елітний підрозділ, що спеціалізувався на тактичній дезінформації та провів понад двадцять обманних операцій у Франції та Німеччині. Він широко використовував надувну техніку і звукові ефекти для підтримки ілюзії присутності армії. Зокрема, розгорнувши у Гревенмахері та Вормельданжі три фальшиві танкові батальйони, а у Саарлаутерні — дві батареї фальшивої польової артилерії, Армія-привид використовувала попередньо записані звукові доріжки бронетанкових та піхотних підрозділів, які потім відтворювалися за допомогою підсилювачів та гучномовців настільки потужних, що звук можна було почути на відстані близько 25 км.
Див. також Армія-привид Операція «Блудні душі» Імітація військової техніки
Примітки