Дитячі та юнацькі енциклопедії — різновид довідкової літератури, призначеної для читання, самоосвіти та виховання молоді. Вперше з'явилися в країнах Західної Європи наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя.
В основу дитячих і юнацьких енциклопедій покладено просту ідею — надати молодому поколінню таку книгу (або багатотомне видання), де містяться основи наукових дисциплін, описи природи, рідної країни та зарубіжних країн, матеріали про сучасні досягнення науки і техніки тощо, зазвичай викладені відповідно до програм шкільного навчання з урахуванням вікових особливостей.
Однак на практиці реалізація ідей таких енциклопедій виявилася дуже складною. Багато з видань, що з'явилися до 20 сторіччя, мають спільний недолік: за змістом і мовою вони малодоступні для дітей і юнацтва; дитячі словники й енциклопедії більше підходять для юнаків, а юнацькі — для дорослих. У межах одного й того самого видання міг бути різний ступінь доступності матеріалів.Энциклопедии детские и юношеские // Педагогическая энциклопедия: В 4 т. / Глав. ред.: И. А. Каиров (глав. ред.) [и др.]. — Москва: Сов. энциклопедия, 1964—1968. — Т. 4: Сн — Я. — 1968. — 912 стб. — С. 784.
Типи Склалися два основні типи структури дитячих і юнацьких енциклопедій: систематичні та алфавітно-словникові. До систематичних належать, наприклад, «Дитяча енциклопедія» (СРСР), (США), «Ілюстрована енциклопедична пам'ятна книжка» (Франція), «Скарб італійської дитини» (Італія) та ін.; до алфавітно-словникових — «Британська юнацька енциклопедія», «Юнацький лексикон Кнаура» (ФРН), «Дитяча енциклопедія» С. Йосича (Югославія) та інші. Оригінальну структуру має : вона поділяється на томи, переважно за галузями знань, а в межах кожного тому матеріал розміщено в алфавітно-словниковому порядку. Це привчає молодь самостійно орієнтуватися в словниково-енциклопедичній і довідково-бібліографічній літературі.
Особливості Позитивними рисами дитячих і юнацьких енциклопедій є: наявність матеріалів з техніки, сільського господарства, домоводства, географії, етнографії, а також біографічних відомостей; добре художнє оформлення видань, велика кількість ілюстрацій (наприклад, в італійській дитячій енциклопедії на 6412 сторінках уміщено 9450 ілюстрацій); добре розроблений довідковий апарат у вигляді предметних, хронологічних, бібліографічних та інших покажчиків. Однак для багатьох таких енциклопедій характерні тією чи іншою мірою фактична відмова від формування наукового світогляду, спроби компромісу між наукою і релігією, приховування суперечностей, гонитва за екзотикою тощо.
Примітки
Джерела Энциклопедии детские и юношеские // Педагогическая энциклопедия: В 4 т. / Глав. ред.: И. А. Каиров (глав. ред.) [и др.]. — Москва: Сов. энциклопедия, 1964—1968. — Т. 4: Сн — Я. — 1968. — 912 стб. — С. 784.