Карл Баркс ( ; 27 березня 1901 — 25 серпня 2000) — відомий діснеївський художник-ілюстратор і автор коміксів. Є автором вигаданого міста Даксбург, яке послужило сеттингом для мульт- та коміксного серіалу «Качині історії». За свої сценарії та ілюстрації отримав прізвисько «Людина-качка». Вілл Айснер, батько сучасного коміксу, називав його Андерсеном коміксів.

Біографія

Ранні роки Баркс народився в місті Меррілл штату Орегон. Згадуючи про своє дитинство, Карл розповідав, що йому доводилося часто відчувати самотність. Його батькам-фермерам належала ділянка землі площею близько однієї квадратної милі (2.6 км²). Найближчий в окрузі сусід жив приблизно за кілометр від них, але був для батьків Баркса скоріше звичайним знайомим, аніж другом. Найближча школа знаходилася за три кілометри від будинку, і маленький Карл дорогою на навчання був змушений щодня долати цю відстань.

У 1908 році батько Баркса, сподіваючись на збільшення доходу, перевіз свою родину в місто Мідленд штату Орегон. Тут вони заснували нову тваринницьку ферму й почали продавати свою продукцію на місцеву скотобійню. У 1911 році переїхали до Каліфорнії в Санта-Розу, але на новому місці справи Барксів йшли досить погано, і через фінансові труднощі їм довелося повернутися в Меррілл.

1916 рік з різних причин став поворотним моментом у житті п'ятнадцятирічного Карла. По-перше, цього року померла його мати. По-друге, у нього виникли серйозні проблеми зі слухом (пізніше він змушений буде придбати слуховий апарат, яким користуватиметься впродовж усього життя). Через проблеми зі слухом, які постійно створювали перешкоди на шляху навчання, він змушений був зовсім покинути школу.

Пошук роботи Після цього Баркс почав працювати, часто змінював місце роботи й спробував себе у різних сферах (фермером, токарем, лісорубом, друкарем тощо), але так і не зміг досягти значного успіху. Пізніше цей період життя вплине на його найвідоміших персонажів коміксів — Дональда Дака та Скруджа Мак-Дака. Як казав сам Карл Баркс, з подібними ситуаціями він знайомий не з чуток.

В цей час Баркс почав міркувати про те, як поєднати роботу зі своїм улюбленим хобі — малюванням. Цим видом мистецтва він захоплювався з дитинства, копіюючи малюнки своїх улюблених художників коміксів. До своїх шістнадцяти років він в основному вчився малювати самостійно, але все ж таки зважився взяти кілька уроків. Однак після перших чотирьох занять йому довелося призупинити навчання, оскільки через роботу у нього майже не залишалося часу на подібні заняття. Але згодом він заявляв, що ці уроки суттєво допомогли йому у вдосконаленні свого стилю.

У грудні 1918 року Баркс залишив свого батька й поїхав у пошуках роботи до Сан-Франциско. Там він влаштувався на роботу у невелике видавництво, намагаючись продавати свої малюнки до газет та інших друкованих видань, але з малим успіхом.

У той час він зустрів свою першу дружину — Перл Тернер, з якою одружився в 1921 році. У них народилися дві дочки — Пеггі (1923) та Дороті (1924).

В 1923 Баркс повернувся в Меррілл, де деякий час знову пропрацював фермером. Незабаром йому вдалося продати кілька своїх малюнків у журнал Judge, а пізніше влаштуватися редактором у чоловічий журнал Calgary-Eye-Opener. Тоді ж він продовжував продавати свої графічні роботи в сторонні видання.

У 1930 році Баркс розлучився з дружиною і згодом переїхав до Міннеаполіса, де базувався Calgary-Eye-Opener. Там він зустрів Клару Белкен, яка у 1938 році стала його другою дружиною.

Робота та творчість У листопаді 1935 року він дізнався, що Волт Дісней шукає нових художників для своєї студії. Баркс був затверджений на проби, що й стало причиною переїзду до Лос-Анджелесу. Карл став одним із двох найнятих на роботу практикантів. Його початкова зарплата складала 20 доларів на тиждень. Свою роботу в студії Діснея він розпочав у 1935 році — через рік після дебюту Дональда Дака, який відбувся 9 червня 1934 року в короткометражному анімаційному фільмі «Маленька розумна курочка» («The Wise Little Hen»). Спочатку він виконував роль одного з аніматорів-помічників, але в 1937 році переведений у відділ складання сценаріїв.

Військова напруженість, що зростала у світі, негативно вплинула на роботу студії, і в 1942 Баркс вимушений покинути роботу. Напередодні звільнення він підробляв як художник коміксів, створивши близько половини ілюстрацій для коміксу «Дональд Дак шукає піратський скарб» ("Donald Duck Finds Pirate Gold "), що вийшов у жовтні 1942 року. Ця історія стала першим оригінальним коміксом про Дональда Дака, надрукованим в американському журналі коміксів. Однак це не була його перша робота над коміксами, оскільки раніше того ж року він працював над сценарієм книжки «Плуто рятує корабель» («Pluto Saves the Ship»). Після звільнення зі студії Діснея Баркс поїхав до Каліфорнії, де мав намір організувати власну птахоферму.

Незабаром він влаштувався на роботу у видавництво Western Publishing, де почав безпосередньо працювати над коміксами про Дональда Дака. У 1943 році вийшла його десятисторінкова історія «Сад перемоги» ("The Victory Garden "), яка стала першою з приблизно п'ятисот робіт Баркса, виданих для Western Publishing, над якими він працював протягом наступних трьох десятиліть. Головних героїв своїх коміксів — Дональда та його племінників (Хьюї, Дьюї та Луї, також відомих як Біллі, Віллі та Діллі) — він оточив новими ексцентричними персонажами. Серед них: Скрудж Мак-Дак, найбагатший качур у світі; Глєдстоун Гусак, неймовірно щасливий кузен Дональда; брати Гавс, невдахи злочинці; Флінтхарт Гломґольд, головний конкурент Скруджа; чаклунка Магіка де Гіпноз та інші.

Творчі успіхи негативно позначилися на його сімейному житті, і в 1951 році Баркс розлучився з Кларою. У 1954 році він одружився втретє. Його новою дружиною стала художниця Маргарет Вільямс, з якою він познайомився на виставці образотворчого мистецтва.

Пізні роки У 1966 році Баркс вийшов на пенсію. Певний час продовжував створювати комікси для Western Publishing. Незабаром він почав писати картини, які продавав на місцевих виставках. На них він зображав гумористичні сцени життя на фермі, а також портрети корінних американців. У 1975 році одну з перших картин Баркса було продано на аукціоні за ціною 2500 доларів. Згодом ціни й попит на його роботи постійно зростали, і в 1976 році картину «Четверте липня в Дакбурзі» продано за рекордною ціною — 6 400 доларів. 1981 року Баркс взяв участь у роботі над виданням книги коміксів про Скруджа Мак-Дака, яка вийшла обмеженим тиражем. З 1993 по 1998 роки він керував заснованою ним «Студією Карла Баркса», яка організувала в 1994 році тур по 11 країнах Європи для просування власних робіт.

У період з 1994 по 1998 рік у десяти музеях Європи було проведено виставку-ретроспективу робіт Баркса, яку відвідало понад 400 000 осібMorten Harper. «Den gode tegneren, quote TEGN, 1994 ». tegneserier.no .

Помер Карл Баркс 25 серпня 2000 року у своєму новому будинку в Грантс-Пассі, не доживши кількох місяців до сторіччя.

Цікаві факти

Американський журнал The Comics Journal включив комікси про Дональда Дака до списку сотні найкращих англомовних коміксів XX століття, де він посів 6 місце. Комікси Баркса про дядька Скруджа у цьому списку посіли 20 місце. Карл Баркс створив один із коміксів про Енді Панду, опублікований у 1943 році (New Funnies 76). На честь Карла Баркса був названий один з астероїдів — 2730 Баркс. Відеогра присвячена пам'яті Карла Баркса.

Див. також Дональд Дак Скрудж Мак-Дак

Посилання Біографія Карла Баркса на Lambiek Comiclopedia Carl Barks.dk Сайт, присвячений Карлу Барксу *Фан-сайт

Примітки