Мовна спільнота — група людей, які поділяють набір лінгвістичних норм та очікувань щодо використання мови.Yule, G 2006, 'the study of language', third edition, Cambridge University press. Це поняття здебільшого пов'язане із соціолінгвістикою та антропологічною лінгвістикою.

У літературі обговорюється, як саме визначити мовну спільноту. Визначення мовної спільноти, як правило, різним чином наголошують на такому:

Спільне членство в спільноті Спільне лінгвістичне спілкування

Типовою мовною спільнотою може бути невелике місто, але соціолінгвісти, такі як Вільям Лабов, стверджують, що великий мегаполіс, наприклад, Нью-Йорк, також можна вважати єдиною мовною спільнотою.

Ранні визначення, як правило, розглядали мовні спільноти як обмежені та локалізовані групи людей, які живуть разом і поділяють однакові мовні норми, оскільки належать до однієї місцевої спільноти. Також вважалося, що всередині спільноти має існувати однорідний набір норм. Ці припущення були піддані сумніву пізнішими науковими дослідженнями, які продемонстрували, що люди, як правило, одночасно і в різні періоди свого життя беруть участь у різних мовних спільнотах. Мовні спільноти мають різні норми, які вони, як правило, поділяють лише частково. Спільноти можуть бути делокалізованими та необмеженими, а не місцевими, і часто складаються з різних підспільнот з різними мовними нормами. З визнанням того факту, що носії мови активно використовують мову для побудови та маніпулювання соціальними ідентичностями, сигналізуючи про приналежність до певних мовних спільнот, ідея обмеженої мовної спільноти з однорідними мовними нормами була значною мірою відкинута на користь моделі, заснованої на мовній спільноті як мінливій спільноті практики.

Мовна спільнота починає дотримуватися певного набору норм використання мови завдяки спільному проживанню та взаємодії, тому мовні спільноти можуть виникати серед усіх груп, які часто взаємодіють і дотримуються певних норм та ідеологій. Такими групами можуть бути села, країни, політичні або професійні спільноти, спільноти з спільними інтересами, хобі, способом життя або навіть просто групи друзів. Мовні спільноти можуть поділяти як певні набори лексики та граматичних правил, так і стилі та жанри мовлення, а також норми щодо того, як і коли говорити певним чином.

Історія визначень Прийняття концепції «мовної спільноти» як одиниці лінгвістичного аналізу з'явилося в 1960-х роках.

Джон Гамперц Джон ГамперцGumperz, John. 1968. The Speech Community. in Duranti, Alessandro (ed.) Linguistic Anthropology: A reader 1:66-73.Gumperz, John. 1964. Linguistic and Social Interaction in Two Communities. in Blount, Benjamin. (ed.) Language, Culture and Society. 14:283-299. описав, як діалектологи не погоджувалися з домінуючим підходом в історичній лінгвістиці, який розглядав мовні спільноти як однорідні та локалізовані сутності таким чином, що дозволяв створювати акуратні деревоподібні діаграми на основі принципу «походження з модифікацією» та спільних інновацій.

Діалектологи зрозуміли, що діалектні риси поширюються шляхом дифузії і що вирішальну роль у цьому процесі відіграють соціальні чинники. Вони також зрозуміли, що риси поширюються хвилями від центрів і що в деяких громадах часто існує кілька конкуруючих різновидів. Це розуміння спонукало Гамперца поставити під сумнів поняття мовної спільноти як спільноти, що використовує єдиний мовний варіант, і замість цього шукати визначення, яке могло б охоплювати гетерогенність. Це можна було зробити, зосередившись на інтерактивному аспекті мови, оскільки взаємодія в мовленні є шляхом, яким поширюються мовні риси. Гамперц визначив мовну спільноту:

Гамперц виділяє два важливі компоненти мовної спільноти: її члени поділяють як набір лінгвістичних форм, так і набір соціальних норм. Гамперц також прагнув створити типологічну структуру для опису того, як мовні системи можуть використовуватися в межах однієї мовної спільноти. Він ввів поняття мовного діапазону, ступеня, в якому мовні системи спільноти відрізняються, так що мовні спільноти можуть бути багатомовними, диглосичними, мультидіалектними (включаючи соціолектну стратифікацію) або однорідними, залежно від ступеня відмінності між різними мовними системами, що використовуються в спільноті. По-друге, поняття компартменталізації описувало ступінь, в якому використання різних різновидів відокремлюється одне від одного як дискретні системи у взаємодії (наприклад, диглосія, де різновиди відповідають конкретним соціальним контекстам, або багатомовність, де різновиди відповідають дискретним соціальним групам у спільноті), або вони зазвичай змішуються у взаємодії (наприклад, перескакування між мовами, двомовність, синкретична мова).

Ноам Чомскі Однак формулювання Гамперца було фактично затьмарене переосмисленням Ноамом Чомскі сфери лінгвістики як:

Вільям Лабов Ще однією впливовою концептуалізацією лінгвістичної спільноти була концепція Вільяма ЛабоваLabov, William. 1972. Sociolinguistic Patterns . Philadelphia: University of Pennsylvania Press ., яку можна розглядати як гібрид структурної однорідності Чомскі та зосередження Гамперца на спільних нормах, що формують змінні практики. Лабов писав:

Як і Гамперц, Лабов у своїй формулюванні підкреслював, що мовна спільнота визначається скоріше спільними нормами, ніж спільними мовними формами. Однак, як і Чомскі, Лабов також розглядав кожну з формально відмінних мовних різновидів у мовній спільноті як однорідну, незмінну та уніфіковану. Ця модель добре підходила для мети Лабова — показати, що афроамериканський діалект англійської мови можна розглядати не як структурно дегенеративну форму англійської мови, а як чітко визначений мовний код із власною особливою структурою.

Критика Ймовірно, завдяки своїй значній пояснювальній силі, розуміння мовленнєвої спільноти Лабовим і Чомскі стало широко впливовим у лінгвістиці. Але поступово стала очевидною низка проблем із цими моделями.Patrick, P. L. 2008. The Speech Community, chapter 23 in The Handbook of Language Variation and Change (eds J. K. Chambers, P. Trudgill and N. Schilling-Estes), Blackwell Publishing Ltd, Oxford, UK.

По-перше, ставало дедалі очевиднішим, що припущення про однорідність, властиве моделям Чомскі та Лабова, було неспроможним. Афроамериканська мовленнєва спільнота, яку Лабов вважав визначеною спільними нормами афроамериканської розмовної англійської мови (AAVE), виявилася ілюзією, оскільки ідеологічні розбіжності щодо статусу AAVE серед різних груп мовців привернули увагу громадськості.Morgan, Marcyliena. 1994. The African-American Speech Community: Reality and Sociolinguistics. in Duranti, Alessandro (ed.) Linguistic Anthropology: A reader 2:74-92Rickford, J. R. 1997. Unequal partnership: Sociolinguistics and the African American speech community. Language in Society (26), 2: 161 97.

По-друге, концепція мовної спільноти полягала у великомасштабних спільнотах. Розширюючи цю концепцію, визначення Гамперца більше не можна було використовувати.

По-третє, моделі Чомскі та Лабова чітко показали, що внутрішньоособистісні відмінності є звичайним явищем. Вибір мовного варіанту часто є вибором, зробленим у конкретному мовленнєвому контексті.

Сила цих критичних зауважень щодо поняття «мовних спільнот» проявилася через численні суперечності. Деякі вчені рекомендували повністю відмовитися від цього поняття і замість цього розглядати його як «результат комунікативної діяльності певної групи людей»Duranti, A. 1997. Linguistic anthropology. Cambridge University Press p.82. Інші визнавали ситуативний статус спільноти як «певного роду соціальної групи, мовні особливості якої представляють інтерес і можуть бути описані у злагоджений спосіб».Wardhaugh, R. 1998. An introduction to sociolinguistics. Oxford: Blackwell. p.116

Теорія практики Теорія практики, розроблена такими соціальними мислителями, як П'єр Бурдьє, Ентоні Гідденс та Мішель де Серто, а також поняття спільноти практики, розроблене Жаном Лавом та Етьєном Венгером, були застосовані до вивчення мовної спільноти лінгвістами Вільямом ГенксомHanks, William. 1992. The Indexical Ground of Deictic Reference. In Rethinking Context: Language as an Interactive Phenomenon, Alessandro Duranti and Charles Goodwin, eds. Cambridge: Cambridge University Press, 43-76.Hanks, William F. 2005b. Pierre Bourdieu and the Practices of Language, Annual Review of Anthropology. 34:67–83Hanks, William F. 1996. Language and Communicative Practices. Boulder, CO: Westview Press.Hanks, William F. 1990 Referential Practice, Language and Lived Space among the Maya. Chicago: University of Chicago Press. та Пенелопою Екерт.Eckert, Penelope. 2006 Communities of practice. Encyclopedia of Language and Linguistics. Elsevier.Eckert, Penelope. 2000. Linguistic Variation as Social Practice . Oxford: Blackwell Publishers .Eckert, Penelope. 1992 Communities of Practice: Where Language, Gender and Power all Live. In Kira Hall, Mary Bucholtz and Birch Moonwomon eds., Locating Power, Proceedings of the 1992 Berkeley Women and Language Conference. Berkeley:Berkeley Women and Language Group, 89-99. (Penelope Eckert and Sally McConnell-Ginet). Reprinted in Jennifer Coates ed. (In press). Readings in Language and Gender. Cambridge: Blackwell.Meyerhoff, Miriam. 2008. Communities of Practice, in The Handbook of Language Variation and Change (eds J. K. Chambers, P. Trudgill and N. Schilling-Estes), Blackwell Publishing Ltd, Oxford, UK.

Екерт прагнула підходу до соціолінгвістичної варіації, який не враховував би жодної соціальної змінної (наприклад, класу, статі, місцевості). Натомість вона побудувала модель, яка могла б виявляти змінні, що показують значну проблему для групи осіб. Для Екерт вирішальною визначальною характеристикою спільноти є її стійкість у часі для спільного розуміння.

Концепція мовної спільноти Генкса відрізняється від концепції Екерт і Гамперца і вивчає способи, за допомогою яких спільна практика створює мовне значення. Хенкс досліджує, як мовні практики пов'язані з різновидами, які створюються за допомогою спільних практик.

Мовна варіація Поняття мовної спільноти найчастіше використовується як інструмент для визначення одиниці аналізу, в рамках якої аналізуються мовні варіації та зміни. Стилістичні особливості відрізняються між мовленнєвими спільнотами залежно від таких факторів, як етнічна приналежність та соціальний статус групи, спільні інтереси та рівень формальності, очікуваний у групі та її суспільством загалом.

Спільні інтереси та рівень формальності також призводять до стилістичних відмінностей між мовними спільнотами. Наприклад, у західній культурі співробітники юридичної фірми, ймовірно, використовуватимуть більш формальну мову, ніж група підлітків-скейтбордистів, оскільки більшість західних людей очікують більшої формальності та професіоналізму від юристів, ніж від неформального кола друзів-підлітків. Це особливе використання мови певними професіями для певних видів діяльності відоме в лінгвістиці як регістр; у деяких аналізах група носіїв регістру відома як дискурсивна спільнота, тоді як фраза «мовна спільнота» зарезервована для різновидів мови або діалекту, які носії успадковують при народженні або усиновленні.

Див. також

Дискурс-спільнота Лінгвістична компетенція Соціальна мережа (соціолінгвістика)

Примітки