Альберт Фердинанд Дінкелакер, з 25 лютого 1909 року фон Дінкелакер (; 25 лютого 1857, Оберзульм — 15 серпня 1933, Людвігсбург) — німецький військовий інженер, генерал-лейтенант Вюртемберзької армії.

Біографія Альберт Дінкелакер був сином нотаріуса Фердинанда Дінкелакера (1825–1891), та його дружини Емілії, уродженої Фукс (1829–1875).

Він вступив до 7-го Вюртембергського піхотного полку №125 24 квітня 1874 року. З 10 жовтня 1875 року він служив у 3-му Вюртембергському піхотному полку №121. 8 вересня 1878 року його було переведено до Вюртемберзького піонерського батальйону №13 в Ульмі. Там його було призначено інженерним офіцером 7 листопада 1881 року. 1 квітня 1890 року його було призначено командиром роти. У серпні 1892 року, перебуваючи у резерві свого батальйону, його було відряджено до фортифікаційної служби фортеці Мец до 3-ї інженерної інспекції.Після чотирьох років служби його було звільнено з посади в Пруссії та переведено на посаду командира роти до Вюртемберзького піонерського батальйону №13.

1 квітня 1902 року його знову направили до Меца на посаду командира 1-го Лотаринзького піонерського батальйону №16. У червні 1903 року він нарешті повернувся до Вюртемберга і був призначений командиром Вюртемберзького піонерського батальйону №13.

У квітні 1906 року його знову відрядили до Пруссії на службу інженерним офіцером у 2-й інженерній інспекції в Марієнбурзі. 1 жовтня 1908 року він став командиром інженерних військ 7-го армійського корпусу. За наказом короля від 18 жовтня 1912 року фон Дінкелакера було звільнено з командування та переведено до Пруссії, його прохання про вихід у відставку було задоволено, а також внесено до резервного списку з встановленою законом пенсією. Того ж дня його було призначено комендантом військового полігону Мюнзінген.

Після початку Першої світової війни генерал-майор у відставці фон Дінкелакер у середині жовтня 1914 року прийняв командування Вюртемберзьким піхотним полком ландверу №123. У той час полк брав участь у окопній війні в долині Гебвайлер. У січні 1915 року він став командиром 57-ї, а пізніше, після її перейменування у квітні 1915 року, 52-ї (Вюртемберзької) піхотної бригади ландверу, яку очолював до 23 серпня 1915 року. Потім він відновив командування військовим полігоном Мюнзінген до кінця війни. В серпні 1919 року остаточно звільнений у відставку.

Сім'я Дінкелакер одружився з Марією Леффлер (1861–1939), дочкою генерал-майора Еміля фон Леффлера, 27 лютого 1893 року в Ульмі. У цьому шлюбі народився син Лотар (1893–1914) та дочка Еріка (* 1900), яка 19 серпня 1922 року вийшла заміж за майбутнього генерал-лейтенанта вермахту Еріха Шнайдера (1894–1980).

Звання

Фенріх портупеї (24 лютого 1874) Другий лейтенант (10 жовтня 1875) Перший лейтенант без патенту (16 червня 1882; отримав патент 26 вересня 1884) Гауптман (1 квітня 1890) Майор (18 квітня 1900) Оберстлейтенант (21 травня 1906) Оберст (16 вересня 1909) Генерал-майор запасу (27 січня 1913) Генерал-майор (27 січня 1915) Генерал-лейтенант запасу (серпень 1919)

Нагороди

Столітня медаль (1 червня 1898) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 2 червня 1899) Орден Червоного орла 4-го класу (13 вересня 1899) 3-го класу (23 січня 1911) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (3 травня 1901) командорський хрест 2-го класу (3 травня 1911) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (25 лютого 1906) почесний хрест (25 лютого 1909) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (23 січня 1908) 2-го класу (30 листопада 1912) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу з мечами (22 березня 1915) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (3 травня 1915) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) Хрест Вільгельма (Вюртемберг) з мечами (5 жовтня 1916) корона до хреста (20 лютого 1918)

Примітки

Посилання

Дінкелакер на сайті The Prussian Machine.