Ева Серені́ ( Ельвіра Шваб; 26 травня 1917 — 1 грудня 2009) — колишня акторка Угорського національного театру, а також лауреаткою премії Кошута. Її акторська кар'єра розпочалася на початку 1930-х років, коли вона зіграла головні ролі у понад 20 фільмах. Завдяки цьому вона швидко стала відомою та улюбленою угорським народом. Її голос також часто звучав на радіо.

Коли спалахнула Угорська революція 1956 року, Ева брала в ній активну участь. Після вторгнення радянських військ до Угорщини 4 листопада 1956 року, вона покинула свою країну разом з родиною, рятуючись від комуністичних переслідувань, і оселилася зі своїм чоловіком, Іштваном Ермені, та трьома синами, Іштваном, Тамашем і Ґабором, у Лос-Анджелесі.

У вигнанні Серені брала активну участь у Всесвітній федерації угорських борців за свободу (WHFFF). Вона поклялася не повертатися в Угорщину допоки останній радянський солдат-окупант її не покине. Коли це сталося, вона вперше з 1956 року повернулася до Угорщини у 1991 році.

Серені організовувала заходи зі збору коштів для WFHFF у формі літературних вечорів, таких як регулярні чаювання та інші. Будучи активною учасницею Угорських борців за свободу, вона стала президентом руху «Пам'ятаймо Угорщину 1956 року» з нагоди 50-ї річниці революції.

Ева Серені отримала нагороди від президентів Угорщини Арпада Ґьонча, Ференца Мадла та Ласло Шойома.

Роботи

1935 — Бабуся (Nagymama) 1936 — Прошу доброзичливого обличчя (Barátságos arcot kérek) 1937 — Сестра Марія (Mária nővér) 1937 — Дівчина вирушає (Egy lány elindul) 1938 — Серце за серце (Szívet szívért) 1938 — Юний Носці та Марі Тот (A Noszty fiú esete Tóth Marival) 1938 — Відьма Леаньвару (A leányvári boszorkány) 1939 — Смертельна весна (Halálos tavasz) 1939 — Принцеса Пустзи (Pusztai királykisasszony) 1940 — Спеції й ласощі (Fűszer és csemege) 1940 — Гроші говорять (Pénz beszél) 1940 — Так чи ні? (Igen vagy nem?) 1941 — Запізнілий лист (Elkésett levél) 1941 — Старий вальс (Régi keringő) 1941 — Сестра Беата (Sister Beáta) 1941 — Жовта троянда (Sárga rózsa) 1942 — Весняна соната (Tavaszi szonáta) 1942 — Бал-маскарад (Jelmezbál) 1942 — Наприкінці вересня (Szeptember végén) 1943 — Аннамарія (Annamária) 1944 — Мадач (Madách) 1944 — Будинок Бенедека (Benedek-ház) 1945 — Учителька (A tanítónő) 1946 — Золота година (Aranyóra) 1947 — Легка муза (Könnyű múzsa) 1950 — Благородні веселощі (Úri muri) 1952 — Еркель (Erkel)

Примітки

Посилання