Лорель Роуз Вілсон (;  — ) — американська самозванка та письменниця. Писала книги під псевдонімом Лорен Стратфорд, у яких стверджувалася про пережите сатанинське ритуальне насильство, пізніше називалася Лорою Грабовською, яка пережила Голокост. Темою її творчості з підліткового віку були романи жахів, часто насильницького та сексуального характеру, жертвою яких вона була сама.

Ранні роки Народилася 1941 року в сім'ї Мерріан Е. Дісброу в Такомі, штат Вашингтон. Ще немовлям, її усиновили Френк Коул Вілсон та його дружина, шкільна вчителька Роуз Грей Вілсон. У неї була на п'ять років старша сестра Віллоу Нелл. Обдарована музикантка з дитинства, Вілсон навчилася грати на фортепіано, кларнеті та флейті. Після коледжу працювала вчителькою музики в державній школі. Пізніше кілька років мешкала в Бейкерсфілді, штат Каліфорнія, де стала відомою в євангельських християнських церквах як вокалістка та піаністка.

За її словами, з чотирьох років з неї психологічно та фізично знущалися. У книзі стверджувала, що її названа мати дозволила робітнику зґвалтувати її у шість років як оплату за послуги, а з восьми років змусили займатися порнографією та скотолозтвом.

Старша сестра Вілсон у письмовій заяві під присягою зазначила:Мої батьки були побожними християнами. Вони були активними членами Біблійної пресвітеріанської церкви в Такомі. Вони були повністю віддані Господу Ісусу Христу. Ми з сестрою виросли в дуже закритій, суворій християнській сім'ї. У нашому домі не було місця нічому, що хоч трохи нагадувало окультизм чи порнографію. Моя мати і досі залишається відданою християнкою…

Звинувачення у сатанинських ритуальних насильствах Під псевдонімом Лорен Стратфорд написала три псевдоправдиві книги, найвідомішою з яких стала «Satan's Underground», яка розповідає історію її виховання у розпліднику дітей (для жертвоприношень) для сатанинського культу. Вілсон також стверджувала, що має інформацію з перших рук про гучні випадки сатанинських ритуальних знущань (включно з випадками знущань з дітей в окрузі Керн, де вона мешкала), але її твердження слідчі відхилили як ненадійні та вигадані. 1989 року разом з Мішель Сміт (співавторкою псевдореальної книги «Michelle Remembers») з'явилась у випуску шоу Опри Вінфрі, де обидві історії розглядалися як реальні.

Розслідування, проведене Бобом і Гретхен Пассантіно та Джоном Троттом для християнського журналу «Cornerstone», розкрило справжнє ім'я та сімейне походження Стратфорд, а також те, що її розповіді про пережите насилля були неправдивими. В інтерв'ю з сім'єю Вілсон і знайомими з'ясувалось, що Вілсон мала тривалу медичну історію психічних захворювань і висувала неправдиві звинувачення у насиллі. Вона неодноразово погрожувала самогубством та займалася самокаліченням, і, її ушпиталювали понад сорок разів. Привернула увагу та співчуття євангельської письменниці Йоганни Міхаельсен, однієї з найвпливовіших пропагандисток сатанинської моральної паніки того періоду. Живучи з Міхаельсен, Вілсон неправдиво стверджувала, що народила трьох дітей після зґвалтування; двоє з яких були вбиті у снаф-фільмах, а третю принесли в жертву в її присутності під час сатанинського ритуалу.

«Корнерстоун» не знайшов ніяких доказів вагітності чи усиновлення. Видавець стверджував, що має документи, які підтверджують слова Вілсон. Автори статті вирішили, що видавець ніяк не перевіряв надані докази. У лютому 1990 року видавництво Harvest House «припинило видання» книг Вілсон.

Після того як її книги зняли з продажу, Вілсон офіційно змінила своє ім'я на Лорен Стратфорд.

Брала участь у судовій справі щодо сексуального насильства у дитячому садочку Вірджинії Макмартін, стверджуючи, що стала свідком насильства та припиняла його. Також стверджувала, що мала постійні лесбійські стосунки з Вірджинією Макмартін.

Вигадана ідентичність як особи, яка пережила Голокост 1999 року стала називатися Лорою Грабовською, взявши прізвище своїх бабусі і дідуся по материнській лінії, католиків з Польщі. Видаючи себе за єврейку, яка вижила у Аушвіц-Біркенау, зібрала тисячі доларів пожертв, призначених для тих, хто пережив Голокост. Вілсон стверджувала, що осиротіла і після Аушвіца її доправили до дитячого будинку в Кракові, а в середині 1950-х років її всиновили в США. За її словами, вона — жертва сумнозвісного нацистського лікаря Йозефа Менгеле, через експерименти якого вона стала безплідною, а хімічні ін'єкції залишили її сліпою. На прохання щодо подробиць періоду перебування в концтаборах, Вілсон не надала ніякої інформації.

Подала заяву до Швейцарського фонду для жертв Голокост під вигаданим ім'ям, але вказала справжній номер соціального страхування, на ім'я Вілсон. Вілсон потоваришувала з Біньяміном Вілкомірським і стверджувала, що пам'ятає його з концтаборів. Вони навіть разом читали лекції, у яких розповідали свою історію. Пізніше виявилося, що Вілкомірський (справжнє ім'я Бруно Грожан) не був ні євреєм, ні тим, хто пережив Голокост, що сприяло викриттю Вілсон як самозванки.

У «Cornerstone» опублікували викриття справжньої особистості Вілсон.

Примітки

Посилання