Михайло (Мікаель) Артемович Парсєгов (вірм. Միքայել Պարսեղով; 15 червня 1899, Мадаткенд, Єлизаветпольська губернія, Російська імперія — 26 квітня 1964, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський військовий діяч вірменського походження, генерал-полковник артилерії (1958), Герой Радянського Союзу (1940).

Рання біографія Народився 15 червня 1899 року у селі Мадаткенд у вірменській селянській родині. У 12 років втратив батьків, після чого виїхав на заробітки до Центральної Азії. Працював на бавовноочисному заводі в місті Андижан. У 1916 році призваний до лав російської імператорської армії. Учасник Першої світової війни, служив на Кавказькому фронті в артилерії, дослужився до звання старшого фейєрверкера.

У 1918 році добровольцем вступив до Червоної Армії, тоді ж став членом РКП(б). У лавах Червоної Армії воював у Центральній Азії проти місцевих антибільшовицьких сил. Командував взводом, був комендантом Андижана, командував артилерійською батареєю. У 1922 році закінчив Ташкентські артилерійські курси.

У 1922-1923 роках — гарматний начальник батареї в Ленінградському військовому окрузі. В тому ж окрузі у 1923-1924 роках — начальник зв'язку батареї, у 1924-1926 роках — завідувач хімічної батареї. У 1926 році закінчив артилерійські курси удосконалення командного складу, після чого по черзі командував батареєю і дивізіоном у Приволзькому військовому окрузі. У 1931-1932 роках командував 57-м артилерійським полком у Забайкальському військовому окрузі.

У 1936 році з золотою медаллю закінчив Військову академію імені Фрунзе. З травня 1936 по липень 1937 року командував 69-м важким артилерійським полком 19-го стрілецького корпусу Ленінградського військового округу. У липні 1937 року на фоні репресій в Червоній Армії призначений начальником артилерії Ленінградського військового округу. 17 лютого 1938 року отримав звання комбрига, а 5 листопада 1939 року — комдива.

Друга світова війна З початком збройної агресії СРСР проти Фінляндії комдив Парсєгов був призначений начальником артилерії 7-ї армії. Брав активну участь в організації штурму і прориву «лінії Маннергейма». Попри великі втрати вище радянське керівництво високо оцінило його діяльність. 21 березня 1940 року Парсєгов отримав звання Героя Радянського Союзу і підвищення у військовому званні до комкора. 4 червня 1940 року переатестований в генерал-лейтенанти артилерії.

З 26 липня 1940 року — генерал-інспектор артилерії Червоної Армії. У грудні 1940 року брав участь у нараді вищого командного складу Червоної Армії. У червні 1941 року призначений начальником артилерії Київського особливого військового округу.

3 22 червня 1941 року — начальник артилерії Південно-Західного фронту. Брав участь у прикордонних боях і битві за Київ. З 24 грудня 1941 року — начальник артилерії Південно-Західного напряму, учасник Барвінківсько-Лозівської операції. З 5 березня по 3 липня 1942 року — командувач 40-ї армії Брянського фронту. Армією командував вкрай невдало, що привело до повного розгрому 40-ї армії німцями на початку операції «Блау». За невдалі бойові дії знятий з командування. З 26 липня 1942 року — начальник артилерії Далекосхідного фронту. Під час радянсько-японської війни 1945 року очолював артилерію 2-го Далекосхідного фронту.

Післявоєнний період Після завершення Другої світової війни командував артилерією Далекосхідного військового округу, у 1946-1948 роках — заступник командувача артилерії Північної групи військ у Польщі. У 1948-1954 роках — начальник артилерії Білоруського військового округу, у 1954-1961 роках — начальник артилерії Ленінградського військового округу, у 1958 році отримав звання генерал-полковника артилерії. З серпня 1961 року був начальником 1-го факультету Військової артилерійської академії імені Калініна. Помер 26 квітня 1964 року в Ленінграді, там де й похований.

Нагороди

Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (21 березня 1940) Три ордени Леніна (15 січня 1940, 21 березня 1940, 21 лютого 1945) Чотири ордени Червоного Прапора (1938, 1942, 1944, 1949) орден Суворова 2-го ступеня (1945) Медаль «XX років РСЧА» Медаль «За перемогу над Німеччиною» Медаль «За перемогу над Японією»

Військові звання

майор — 30 грудня 1935; полковник — 31 грудня 1937; комбриг — 17 лютого 1938; комдив — 5 листопада 1939; комкор — 21 березня 1940; генерал-лейтенант артилерії — 4 червня 1940; генерал-полковник артилерії — 18 лютого 1958

Примітки

Джерела

Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 165—167. — ISBN 5-86090-113-5. Тархова Н. С. (ответственный), Арцыбашев В. А., Войтиков С. С., Узенков Д. Г. Командный и начальствующий состав Красной Армии в 1940—1941 гг.: Структура и кадры центрального аппарата НКО СССР, военных округов и общевойсковых армий. Документы и материалы / Под ред. В. Н. Кузеленкова. — М.—СПб.: Летний сад, 2005. — С. 181. — 1000 экз. — ISBN 5-94381-137-0. Казаков М. И. На воронежском направлении летом 1942 года. // Военно-исторический журнал. — 1964. — № 10. — С.27-44.