Справа журналу Шпіґель () — політичний скандал у ФРН, що вибухнув 1962 року, пов'язаний із публікаціями західнонімецького щотижневого видання «Der Spiegel». Після опублікування статей кількох співробітників було заарештовано і звинувачено в державній зраді, але після з'ясування всіх обставин звільнено з-під варти.
Передісторія Скандал пов'язаний із конфліктом між міністром оборони ФРН Францом Йозефом Штраусом та засновником журналу «Der Spiegel» . Все почалося з того, що видавництво звинуватило Штрауса в корупційній угоді з будівельною , яка отримала багато контрактів на будівництво військових об'єктів у країні. У зв'язку з цим у ФРН почалося парламентське розслідування, яке не виявило корупційної схеми навколо діяльності міністра оборони країни.
Згодом журналісти поновили критику діяльності міністерства оборони. 10 жовтня 1962 року на сторінках журналу «Der Spiegel» вийшла стаття під назвою «Умовно готовий до захисту». В ній автор Конрад Алерс підготував огляд боєздатності бундесверу за підсумками навчань НАТО . Після розгляду деталей навчань він навів слова одного з командирів Північноатлантичного альянсу з висновком про лише часткову готовність військових сил Західної Німеччини захищати країну.
Справа У зв'язку з виходом статті Конрада Алерса багатьох журналістів видання звинуватили в державній зраді, оскільки деякі документи, висвітлені у статті, на думку міністерства оборони, були засекреченими. 26 жовтня 1962 року в офісах видання в Гамбурзі проведено обшуки. Аугштайна та головних редакторів журналу заарештували. Конрада Алерса, який перебував у Іспанії, місцева поліція на вимогу уряду ФРН також взяла під варту.
Канцлера Конрада Аденауера поінформували про цю кримінальну справу та про дії міністра оборони Штрауса й міністра юстиції . Після оприлюднення справи багато жителів країни вийшли на протести, вимагаючи негайного звільнення журналістів, оскільки це порушувало права та свободи преси.
Спочатку міністр оборони заперечував усі звинувачення у свій бік. Але зрештою Штраус визнав, що він сприяв розвитку процесу, оскільки зателефонував військовому аташе посольства ФРН в Іспанії з проханням заарештувати Алерса. В результаті п'ять представників партії ВДП, що входили до правлячої коаліції, залишили свої міністерські крісла, що викликало розкол усередині керівництва країни. Такі дії кабінету міністрів поставили під загрозу канцлерство Аденауера, якого звинуватили в підтримці придушення вільної преси в країні.
Підсумки 26 листопада 1962 року поліція звільнила офіси журналу «Der Spiegel», а 7 лютого 1963 року було звільнено , Алерса та інших працівників видання. До цього, у грудні 1962 року Конрад Аденауер сформував новий уряд, позбавивши міністерських портфелів Штрауса та Штамберґера. 13 травня 1965 року вищий апеляційний суд ФРН відмовився розпочинати судовий розгляд щодо Ауґштайна та Алерса. В серпні 1966 року справу також розглянув конституційний суд ФРН, який виніс стосовно журналістів виправдальний вердикт.
Наслідки Скандал вплинув на подальшу політичну кар'єру Франца Йозефа Штрауса, який не зміг виграти вибори 1980 року на посаду канцлера, програвши представнику СДПН Гельмуту Шмідту. Сама подія також позначилася на думці громадськості стосовно канцлерства Аденауера. Наприклад, британський історик Фредерік Тейлор стверджував, що справа журналу Шпіґель стала поворотним моментом в історії країни, оскільки дозволила відкинути авторитарні погляди старого режиму на користь більш демократичних цінностей, що стали основою сучасної німецької держави.Taylor, Frederick (2011). Exorcising Hitler: The Occupation and Denazification of Germany. New York: Bloomsbury Press. ISBN 978-1-59691-536-7.
Примітки