Флягонт Ігнатович Волинець (8 січня 1879, Вілейка — 27 листопада 1937, Сандармох) — білоруський громадсько-політичний діяч, публіцист, педагог. Політичний активіст у Західній Білорусі, член Білоруської селянсько-робітнича громади (БСРГ) і Товариства білоруського шкільництва (ТБШ).

Життєпис У 1897 році закінчив . У 1900 році завершив курси з підготовки народних учителів при Швянченському народному училищі. Працював на цегельні у Вілейці, плотогоном на Німані. Учителював у Троцькому повіті, Муснінському народному училищі у Віленському повіті. У 1908 році за політичну неблагонадійність і діяльність під час революції 1905—1907 років був позбавлений права викладати. Працював страховим агентом.

У 1916—1917 роках перебував на військовій службі в Мінській караульній команді, заступник голови солдатського комітету, член Мінської ради. З листопада 1917 року — міський голова Вілейки, з лютого 1918 року — голова міської ради. Під час німецької окупації населення Вілейки обрало його бургомістром. Влітку 1920 року був головою революційного комітету Вілейки.

За підсумками Ризького миру 1921 року Вілейка відійшла до Польщі. У 1920-х роках Волинець неодноразово заарештовувався польською владою. У 1922—1928 роках працював у сільському господарстві, вантажником на залізничній станції, сторожем. У 1926—1927 роках — член Вілейського повітового комітету Білоруської селянсько-робітничої громади (БСРГ). Із грудня 1927 року — член головної управи Товариства білоруського шкільництва (ТБШ), у 1928—1929 роках — голова Вілейської окружної управи Білоруської селянсько-робітнича громади (БСРГ). Разом із сенаторами Олександром Власовим і Ригором Ширмою активно брав участь у роботі повітових і окружних управ ТБШ.

У 1928 і 1930 роках обирався депутатом польського сейму за списком білоруських селян і робітників. У сеймі входив до складу Білоруського селянсько-робітничого клубу . Після розпуску сейму 30 серпня 1930 року заарештований. 12 січня 1931 року засуджений до 8 років тяжкого ув’язненняSprawozdanie z życia mniejszości narodowych za I kwartał 1931 roku. — s. 70.. Член Комуністичної партії Західної Білорусі (КПЗБ) з 1932 року. 15 вересня 1932 року внаслідок обміну політичними в’язнями між Польщею та Радянського Союзу (СРСР) переїхав до Мінська. Працював у Білоруської РСР.

Заарештований 31 серпня 1933 року за сфабрикованою справою «Білоруського національного центру». 9 січня 1934 року Колегією засуджений до розстрілу, заміненого 10 роками таборів. Засланий на Соловки. 9 жовтня 1937 року Особливою «трійкою» НКВС по Ленінградській області засуджений до розстрілу. Розстріляний на станції Сандармох Карело-Фінської АРСР (нині Медвеж'єгорський район, Карелія, Росія)Возвращенные имена. Книги памяти России Остання адреса: Розстріли соловецьких в’язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. . Посмертно реабілітований за обома вироками 16 серпня 1956 року.

Примітки

Література

Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 3: Беларусы — Варанец / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 1996. — Т. 3. — 511 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0035-8. — (т. 3).

Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 1. Абрамовіч—Кушаль. / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Смаленск, 2003. — 480 с. — .