Мартін Франц Шаль де Больє (; 11 листопада 1857, Франкфурт-на-Одері — 27 квітня 1945) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Прусської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Мартін був сином таємного старшого радника юстиції Едуарда Шаля де Больє (помер 1891 року) та його дружини Кароліни, уродженої Леманн (померла 1896 року). Шаль де Больє одружився з Маргаритою фон Бергеманн (нар. 1868 року), дочкою прусського генерал-лейтенанта та коменданта Дому інвалідів в Берліні Бернгарда фон Бергеманна (1838–1922), 17 жовтня 1891 року в Берліні.Freiherr von Bock: Stammliste des Offizierkorps des 2. Garde-Regiments zu Fuß 19.6.1813–15.5.1913. Verlag R. Eisenschmidt, Berlin 1913, S. 260.

25 січня 1877 року вступив в гвардійський гренадерський полк «Імператор Франц» №2 в Берліні, з 1881 року — батальйонний, з 1884 року — полковий ад'ютант. З 22 березня 1888 року — ад'ютант командування фортеці Мец. 22 березня 1891 року призначений в 3-й гвардійський піший полк в Берліні. В 1891 році відряджений у Генштаб армії в Берліні, з 18 жовтня 1891 року — другий ад'ютант Альфреда фон Шліффена. З 16 лютого 1901 року — командир батальйону 2-ї гвардійської піхотної дивізії в Берліні. 20 серпня 1902 року повернувся у Генштаб армії як перший ад'ютант Шліффена. 27 січня 1904 року відряджений у Великий Генштаб, з 24 квітня — начальник відділу.

З 17 травня 1904 року — начальник штабу охоронних частин в Німецькій Південно-Західній Африці. Учасник придушення повстання герреро і нама. Його різка опозиція до свого начальника, Лотара фон Троти, який був відомий своїм жорстоким та безрозсудним веденням війни, призвела до сварки. Трота виніс йому сувору догану. Невдовзі після отримання догани Шаль де Больє залишив службу за рекомендацією лікаря через «хворобу серця». Як повідомляє гауптман Максиміліан Баєр, який був прихильний до нього і також належав до Верховного командування німецьких колоніальних військ, він зустрів хворого Шалеса де Болье під час верхової їзди, коли той повертався додому через портове місто Свакопмунд.Maximilian Bayer: Mit dem Hauptquartier in Südwestafrika. Berlin 1909, S. 295.

11 квітня 1905 року повернувся в Генштаб армії і того ж дня був призначений начальником штабі 2-го армійського корпусу в Штеттіні. З 16 жовтня 1906 року — командир 2-го Тюринзького піхотного полку №32 в Майнінгені. З 21 лютого 1911 року — тимчасовий командир 74-ї піхотної бригади в Штеттіні, 20 березня затверджений на посаді.

З 25 чревня 1913 року — командир 12-ї піхотної дивізії в Найссе. На початку Першої світової війни, у серпні 1914 року, він командував своєю дивізією у складі 6-го армійського корпусу на Західному фронті. Дивізія підтримувала наступ на Віртон і брала участь у боях під Варенн-Монфоконом під час просування в Аргонський ліс. Після цього послідувала окопна війна під Сен-Менегульдом, Суеном і Маланкуром до кінця 1914 року. Шаль де Больє також очолював дивізію в Зимовій битві під Шампанем у лютому 1915 року. З 12 серпня 1916 по 5 вересня 1917 року він командував 14-м армійським корпусом. Влітку 1917 року корпус був переведений до Фландрії, а на початку липня 1917 року був розгорнутий як «Група Діксмайден» у Третій битві під Іпром для захисту від французьких та британських атак між Діксмайденом та Лангемарком. 5 вересня 1917 року він був звільнений з командування, перейшовши до офіцерського корпусу армії. Згодом він подав заяву про відставку, яка була задоволена 3 січня 1918 року.

Звання

Офіцер-аспірант (25 січня 1877) Фенріх портупеї (7 серпня 1877) Другий лейтенант (12 жовтня 1877) Перший лейтенант (15 січня 1887) Гауптман (18 жовтня 1891) Майор (18 листопада 1897) Оберстлейтенант (24 квітня 1904) Оберст (27 січня 1907) Генерал-майор (20 березня 1911) Генерал-лейтенант (25 червня 1913) Генерал піхоти запасу (3 січня 1918)

Нагороди

Столітня медаль Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям і короною Орден «За військові заслуги» (Баварія) 3-го класу з мечами Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест з мечами Орден Білого Сокола, командорський хрест Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу Орден Вюртемберзької корони, почесний хрест з мечами Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія) Орден Корони Італії, офіцерський хрест Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест Орден Залізної Корони 3-го класу (Австро-Угорщина) Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (Австро-Угорщина) Орден Корони Румунії, командорський хрест Залізний хрест 2-го і 1-го класу (1914) Pour le Mérite (5 вересня 1917) Орден Корони (Пруссія) 1-го класу з мечами (3 січня 1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 1: A–G. Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S. 254–255. Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band 1: A–L. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 190–191.

Посилання

Шаль де Больє на сайті The Prussian Machine. Nachlass Bundesarchiv N 187