4-й кавалерійський корпус — військове з'єднання (кавалерійський корпус) у Червоній Армії до і під час Другої світової війни. Формувався тричі.

Перше формування 1 січня 1928 року наказом №13 Реввійськради СРСР у Північно-Кавказькому військовому окрузі було сформовано 4-й територіальний кавалерійський корпус. У його склад увійшли 5-та, 11-та і 12-та кавалерійські дивізії. У 1930 році 5-та кавалерійська дивізія брала участь у придушенні антибільшовицького повстання в Чечні.

У 1932 році 5-та кавалерійська дивізія була передислокована у Київський військовий округ, де увійшла до 2-го кавалерійського корпусу.

Наказом Реввійськради СРСР №65 від 25 квітня 1933 року корпус отримав ім'я Семена Будьонного. Наказом народного комісара оборони СРСР №19 від 13 лютого 1937 року корпус був перейменований у 4-й козачий корпус імені Будьонного. У 1938 році корпус був розформований.

Друге формування Вдруге 4-й кавалерійський корпус було сформовано в червні 1938 року в Київському військовому окрузі шляхом перейменування 1-го кавалерійського корпусу Червоного козацтва. В склад корпусу увійшли 9-та, 32-га і 34-та кавалерійські дивізії.

З 26 липня 1938 року корпус входив до складу армійської кавалерійської групи Київського особливого військового округу (КОВО). В липні 1939 року 9-та кавалерійська дивізія була передана 5-му кавалерійському корпусу. У вересні 1939 року 4-й кавалерійський корпус брав участь у збройній агресії СРСР проти Польщі. 11 жовтня 1939 року в склад 4-го кавалерійського корпусу з 5-го кавалерійського корпусу було передано 16-ту кавалерійську дивізію, а у 5-й кавкорпус з 4-го — 32-гу кавалерійську дивізію.

У червні 1940 року в складі 12-ї армії корпус брав участь в збройній агресії СРСР проти Румунії.

7 липня 1940 року на базі 4-го кавалерійського корпусу розпочалося формування 8-го механізованого корпусу.

Третє формування Втретє корпус сформований у січні-березні 1941 року в Середній Азії у складі 18-ї, 20-ї і 21-ї гірськокавалерійських дивізій. У серпні 1941 року брав участь у введенні радянських військ на територію Ірану. Згодом управління корпусу отримало інші частини — 61-шу, 81-шу і 97-му кавалерійські дивізії.

У вересні 1942 року корпус було перекинуто під Сталінград і включено до складу 51-ї армії Сталінградського фронту. В листопаді 1942 року корпус успішно брав участь в операції «Уран». У грудні 1942 року зазнав великих втрат у боях з групою армій «Дон», після чого був виведений в тил. 4 червня 1943 року корпус було розформовано.

Командири

Михайло Олександрович Баторський, 1 січня 1928 — 15 жовтня 1929; Степан Андрійович Зотов, 15 жовтня 1929 — 19 листопада 1932; Йосип Родіонович Апанасенко, 19 листопада 1932 — 29 жовтня 1935; Іван Дмитрович Косогов, комкор, 7 лютого 1936 — 26 травня 1937; Яків Васильович Шеко, комдив, 26 травня — 13 липня 1937; Василь Степанович Попов, комбриг, 13 липня — 13 вересня 1937; Дмитро Іванович Рябишев, комкор, 13 вересня 1937 — 7 липня 1940; Тимофій Тимофійович Шапкін, генерал-лейтенант, 17 січня 1941 — 22 березня 1943; Михайло Федорович Малєєв, генерал-майор, 25 березня — 4 червня 1943.

Примітки

Джерела

4-й казачий корпус имени товарища Буденного Киевский Краснознамённый. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа. — 1. — М.: Воениздат, 1974. — С. 112—114; 177—179. — 40 000 экз. Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001. Эрхард Раус. Танковые сражения на восточном фронте. — М.: Яуза-каталог, 2022. — С. 544. — ISBN 978-5-00155-539-1.