Туринська астрофізична обсерваторія () — астрономічна обсерваторія, розташована в Піно-Торінезе, у метрополійному місті Турин. Обсерваторія підпорядкована Національному інституту астрофізики. На честь місця розташування обсерваторії названий астероїд 2694 Піно Торінезе.

Історія

Історія Туринської астрономічної обсерваторії сягає 1759 року, коли король Карл Емануель III доручив астроному виміряти дугу меридіана, що проходить через Турин. Для цього король власним коштом переобладнав невеличку башту на будинку на початку центральної вулиці , де Беккарія встановив свої прилади. Першу обсерваторію збудували 30 роками пізніше на даху будівлі Академії наук Турину за проєктом архітектора Франческо Ферроцціо, і вона була офіційно відкрита 30 листопада 1790 року. 1822 року астроном Джованні Плана переніс декілька приладів, що були в його розпорядженні, з будівлі Туринської академії наук до Палацо Мадама, додавши сучасніші прилади, і започаткував там систематичну спостережну роботу.

За 50 років директор зауважив, що настав час перенести обсерваторію для покращення наукових досліджень, бо все більш освітлена вже не була придатним місцем для спостережень небесних тіл. За ініціативою між 1907 і 1912 роками обсерваторію перенесли з Турина до Піно-Торинезе на пагорб Брік-Торре-Ротонда на висоті 620 метрів над рівнем моря. Після завершення будівництва в 1912 році комплекс обійшовся у 230 000 лір (порядку 800 000 € у сучасних цінах). Звели два корпуси: один для бібліотеки та житла директора, інший — для зберігання приладів і майстерні, а також шість павільйонів з пап'є-маше, покликаного запобігти перегріванню. Обсерваторія, крім приладів, перенесених з Палацо Мадама, отримала меридіанний круг з Бамберга, який використовували для вимірювання руху небесних тіл, а 1921 року завдяки громадській підписці придбали астрограф, великий фотоапарат для зйомки зір.

У 1930-ті роки різні директори обсерваторії стикалися з численними проблемами: застарілі прилади, некваліфікований персонал, відсутність інтересу з боку державних установ. Відродження обсерваторії розпочалося лише 1966 року під керівництвом , який активно розвивав напрям астрометрії, зокрема через участь у космічній місії HipparcosAmedeo Benedetti — Bruno Benedetti, Gli archivi della scienza. Musei e Biblioteche della Scienza e della tecnologia in Italia, Genova, Erga, 2003, p. 31.. Встановили нові телескопи, а купол підняли на п'ять метрів. Крім того, звели нову будівлю з залізобетону зі скляним облицюванням, яка вміщує найцінніший прилад обсерваторії — відкритий у 1974 році телескоп Reosc із дзеркалом діаметром 105 см, який використовують для астрометричних спостережень. У Туринській обсерваторії також є телескоп-рефрактор Morais діаметром 42 см, — найбільший лінзовий телескоп на території Італії.

Примітки

Література

Luisa Schiavone, Storia dell'Osservatorio astronomico di Torino attraverso le fonti bibliografiche ed archivistiche, Torino: Università degli Studi. Facoltà di Lettere e Filosofia, A.A.1990-1991 Tesi di laurea in Biblioteconomia e bibliografia