Гілзан або царство Гілзан, також відоме як Гілзану, було царством кінця бронзової доби та ранньої залізної доби на стародавньому Близькому Сході, розташованим між давніми великими державами Ассирією та Урарту . Про історію Гілзана відомо небагато, Гілзан відомий переважно з ассирійських та урартських джерел.
Історія Гілзан вперше згадується в історичних записах у IX столітті до нашої ери . Спочатку, ймовірно, це було незалежне царство, яке зберігало автономію, перш ніж зрештою стати частиною царства Урарту . В середині IX століття до нашої ери, коли Салманасар III розширював свою імперію, Гілзан був завойований і перетворений на васальну державу Новоассирійської імперії . З часом його інтеграція під контроль Ассирії поглибилася, і він, ймовірно, був повністю поглинутий імперією за правління Саргона II наприкінці VIII століття до нашої ери . Після цього періоду сам Гілзан зникає з історичних записів. Територія Гілзана була завойована разом з Ассирією та Урарту Мідійським царством наприкінці VII століття до нашої ери .
Розташування Точне місцезнаходження Гілзана є предметом дискусій. Відомо, що він знаходився на північ від Ассирії, на кордоні з Урарту, найімовірніше, десь навколо озера Урмія . Сучасні іранські міста Салмас або Міандоаб могли бути його центром. Також розглядається можливість розташування десь у горах Загрос, поблизу озера.
Правителі Хоча ассирійські написи IX століття до нашої ери згадують «царів» Гілзана, досі точаться суперечки щодо того, чи справді Гілзан був царством .
Список «царів» Гілзана:
Невідомий цар ( бл. 883– бл. 880 рр. до н. е.) Qashqai, 2011. Асау ( прибл. середина IX століття до н. е.) Qashqai, 2011. Упу ( бл. 827 р. до н. е.) Qashqai, 2011.
Посилання
Бібліографія
Qashqai, Hamidreza, Chronicle of early Iran history, Tehran, Avegan press, 2011 (Перською мовою: گاهنمای سپیده دم تاریخ در ایران )