Леся Павлівна Барвінок (справж. Сахно, Грогуленко; 24 січня 1908, м. Решетилівка, нині Полтавська обл. — 16 червня 2002, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.) — українська бандуристка. Дружина Ф. І. Грогуленка.
Життєпис Леся (Олександра) Сахно народилася 24 січня 1908 р. (за іншими даними — 1907 р.Долгов М. Її доля: (Про одну з перших жінок-бандуристок на Дніпропетровщині) // Українська культура. — 1993. — № 1. — С. 36.) в Решетилівці на Полтавщині в бідній родині.
Закінчила 7 класів місцевої школи. Мала голос незвичайної краси і широкого діапазону, ще дівчинкою почала співати в церковному хорі.
В 1925 р. в Решетилівку приїхав харківський кобзар Василь Якович Осадько, який організував капелу бандуристів. Леся Сахно стала солісткою цієї капели, взявши псевдонім Барвінок. Після виступів на Полтавщині, разом з капелою вирушила у тривалу гастрольну поїздку, яка продовжувалася біля десяти місяців. Концертний шлях проліг через міста і населені пункти Січеславщини (Дніпропетровщини), Донбасу, Ростовської області. З великим успіхом виступали на Кубані, а завершальним був виступ у Кисловодську.
Грати на бандурі дівчину навчив відомий решетилівський бандурист Дмитро Васильович Андрусенко. Першою і улюбленою піснею молодої виконавиці була «Тополя» на вірші Т. Г. Шевченка, яку співачка незмінно виконувала на біс.
1929 р. познайомилася з Федором Івановичем Грогуленком, майстром з виготовлення бандур. який працював адміністратором у капелі Д. АндрусенкаПетренко В. Доля криворізьких кобзарів / Валентина Петренко // Народна творчість та етнологія. — 2011. — № 6. — С. 83.. Згодом вийшла за нього заміж, разом вони прожили сорок років, виховали доньку і трьох синів.
1930—1932 рр. виступала в окружній Криворізькій капелі кобзарів (кер. В. Андрусенко).
У 1932 р. разом з чоловіком переїхала до м. Нікополь, де за дорученням Криворізького Окрвиконкому була організована капела бандуристів при Нікопольському відділі народної освіти.
З 1936 по 1939 р. працювала в Дніпропетровській, а з 1939 р. при Запорізькій філармонії. З 1944 р. знову в капелі бандуристів Нікопольського ВНО, яка поновила свою роботу. У 1945—1953 рр. працювала в Дніпропетровській філармонії.
Займалася педагогічною діяльністю, навчала грі на бандурі. Серед учнів — О. Нирко, М. Топчій, Т. Ясинський.
Після смерті чоловіка у 1969 році Леся Павлівна припинила свою концертну діяльність.
Померла 16 червня 2002 р. в м. Кривий Ріг.
Репертуар У репертуарі Лесі Барвінок були українські народні пісні, зокрема «Місяць на небі», «Ой дівчино, шумить гай», «Хмелю», «Ой у полі дві тополі», «Усі гори зеленіють», «Ой зірву я з рожі квітку», «Огірочки» та ін.
Увічнення пам′яті Провулок Смоленський у місті Нікополь було перейменовано на честь Лесі Барвінок.
Примітки
Джерела
Долгов М. Її доля: (Про одну з перших жінок-бандуристок на Дніпропетровщині) / Микола Долгов // Українська культура. — 1993. — № 1. — С. 36—37 : фот. Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів: Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 61 : фот.
Посилання Барвінок Леся / П. М. Богуш // Енциклопедія Сучасної України. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003.