Юхим Сергійович Зибін (25 грудня 1894, село Василівка, Олександрівська волость, Задонський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія — 25 серпня 1946, Москва, СРСР) — радянський військовий діяч, генерал-майор (1940). Під час Другої світової війни потрапив до німецького полону і став колабораціоністом, один з організаторів Російської народної трудової партії.

Біографія Народився в селянській родині, закінчив початкову школу. У 1914 році призваний до лав російської імператорської армії. Учасник Першої світової війни, воював рядовим у лейб-гвардії Семеновському полку.

З 1918 року служив у Червоній Армії. У 1919 році закінчив 4-ті Орловські командні кавалерійські курси і в подальшому два роки там служив. У 1921 році брав участь у придушенні Тамбовського повстання. З грудня 1921 по березень 1922 року був комендантом Управління вузів Орловського військового округу. У березні 1922 року став начальником господарської команди 4-х Орловських командних кавалерійських курсів, однак за посадові злочини заарештований ЧК і в січні 1923 року звільнений з армії в запас.

У вересні 1923 року направлений Орловським губернським військкоматом на навчання у Петроградську кавалерійську школу, в якій після закінчення навчання був командиром взводу. У 1931 році закінчив кавалерійську школу у Новочеркаську і став командиром ескадрону Об'єднаної кавалерійської школи імені 1-ї Кінної армії. У 1933 році закінчив об'єднану кавалерійську школу у Москві і став її начальником. З травня 1935 по лютий 1937 року був начальником полкової школи 118-го кавалерійського полку 30-ї кавалерійської дивізії Ленінградського військового округу. З лютого 1937 року служив помічником начальника 1-го відділення Відділу з ремонту кінського складу РСЧА, з травня 1938 року командував 62-м кавалерійським полком. У 1938 році був заарештований органами НКВС, але звільнений. З жовтня 1938 по квітень 1939 року — помічник командира 36-ї кавалерійської дивізії. З квітня 1939 року — командир 36-ї кавалерійської дивізії. У вересні 1939 року брав участь у радянському вторгненні до Польщі.

З 22 червня 1941 року дивізія Зибіна брала участь у боях з німецькими військами, була розгромлена і припинила своє існування як військова одиниця. Два місяці генерал перебував у німецькому тилу і 22 серпня 1941 року біля Пуховичів був узятий у полон. Спершу утримувався у таборі для військовополонених і Борисові. З 18 вересня 1941 року перебував в офіцерському таборі Хаммельбург, де почав активно співпрацювати з німцями. Разом з іншими радянськими генералами Трухіним і Благовєщенським став організатором Російської народної трудової партії.

13 жовтня 1942 року за зраду Батьківщини Військова колегія Верховного суду СРСР заочно винесла Зибіну смертний вирок.

4 травня 1945 року звільнений американцями і вже 26 травня переданий СРСР. Заарештований НКВС, відданий під суд і 25 серпня 1946 року розстріляний.

Військові звання

полковник (1936) комбриг (1 листопада 1939) генерал-майор (4 червня 1940)

Примітки

Джерела

Великая Отечественная. Комдивы [Текст]: военный биографический словарь: в 5 т. / Д. А. Цапаев (рук.) и др. ; под общ. ред. В. П. Горемыкина. — М. : Кучково поле, 2011. — Т. 1. — С. 148—149. — 736 с. — 200 экз. — .