Герта Елерт (, до шлюбу Лісс; , Берлін — , там же) — наглядачка у кількох нацистських концентраційних таборах у роки Голокосту.
Під час війни Працювала помічницею в пекарні. 15 листопада 1939 року біржа праці відправила її на роботу до СС. На той момент вона була призовницею, коли приєдналася до загону у концентраційному таборі Равенсбрюк. За її словами, вона «мала стежити за тим, щоб цивільні робітники не змішувалися з в'язнями, а пізніше відправили до робочих груп за межами табору».
У жовтні 1942 року переведена до табору Майданек поблизу Любліна, Польща. Вона стверджувала, що це було покарання за надто поблажливе ставлення до в'язнів, зокрема уникнення достатньо суворих покарань та допомогу в'язням з їжею. Проте на Бельзенському процесі говорилось, що переведення було заохоченням, а також їй надали кращі умови праці.
До середини 1944 року її перевели до Кракова. Офіцери СС помітили, що вона була надто поблажливою, ввічливою та допомагала в'язням, тому СС повернули її до Равенсбрюка для проходження ще одного курсу навчання, цього разу під керівництвом Доротеї Бінц. У той період Елерт розлучилася зі своїм чоловіком.
Герту Елерт перевели до концентраційного табору Аушвіц, де вона наглядала за жінками, які командували групами рабської праці. Пізніше Елерт служила охоронницею в підтаборі Освенцим у Райському районі, Польща, перш ніж її перевели до концентраційного табору Берген-Бельзен, де вона стала заступницею наглядачки під керівництвом наглядачок Елізабет Фолькенрат й Ірми Грезе.
Галина Нелькен описала Герту Елерт у Плашуві такими словами: «Надзвичайно огрядна, хитра, злісна за характером і абсолютна майстриня у володінні батогом. Вона була наглядачкою на кухні. Через маленьке віконце вона шпигувала за єврейськими жінками, поки вони працювали: чистили картоплю чи цибулю, мили посуд і виконували інші необхідні кухонні справи. Одного разу Елерт навіть наказала жінкам, які були на роботі, повністю роздягнутися. Після того, як вони роздяглися, вона дуже ретельно обшукала кожну з них, безсумнівно, шукаючи каблучки, гроші, наручні годинники й інші цінні речі. Вона залишалася на своїй роботі до остаточної ліквідації табору в Плашуві. Вона також була на марші смерті, коли настав час відступу разом з німцями».
Судовий процес Після звільнення британською армією концтабору Белзен, Елерт заарештували та засудили на Бельзенському процесі. Під час судового розгляду вона була обвинуваченою № 8«Women Guard Shot Girls Fleeing Camp Death House», Toronto Star, 25 September 1945.. Вона заперечувала більшість звинувачень: участь у крадіжках, замовчування жорстоких побиттів, скоєння вбивств тощо. Елерт взяли під варту разом з усіма 45 обвинуваченими. Вона не визнала себе винною за жадним пунктом звинувачення. Її визнали винною за скоєні злочини в Бельзені та невинною — в Аушвіці. Елерт засудили на 15 років позбавлення волі. Її достроково звільнили 7 травня 1953 року і надали грошову допомогу.
1972 році Регіональний суд Франкфурта-на-Майні відновив розслідування проти Елерт, яке 1974 року припинили через «відсутність достатніх підстав для державного переслідування».
Після війни Після війни одружилася вдруге і жила під ім'ям Герта Науманн у Бад-Гомбурзі. Померла у квітні 1997 року у 92 роки.
Примітки
Посилання