Forever Howlong

Forever Howlong — третій студійний альбом британського рок-гурту Black Country, New Road, представлений 4 квітня 2025 року на лейблі Ninja Tune. Це перший студійний альбом колективу після виходу фронтмена Айзека Вуда; роль вокалісток та основних авторок пісень перейняли Тайлер Гайд, Джорджія Еллері та Мей Кершоу. Запис став наступником високо оціненого критиками другого альбому Ants from Up There (2022).

Робота над матеріалом розпочалася без чітко визначеного вектора, проте згодом музиканти зупинилися на більш цілісному звучанні. Продюсером альбому став Джеймс Форд, а самі учасники гурту під час запису експериментували з новими інструментами, зокрема блокфлейтами.

На підтримку релізу вийшло три сингли: перша композиція альбому «Besties», згодом «Happy Birthday» та безпосередньо перед виходом платівки — «For the Cold Country». Промокампанія також супроводжувалася серією тизерів на білбордах. Альбом здобув прихильні відгуки преси; критики відзначили його доступність та піднесений настрій, що контрастує з попередніми роботами гурту. Концертне турне на підтримку платівки розпочалося 7 квітня і має завершитися 4 березня 2026 року.

Передісторія За п'ять днів до виходу платівки Ants from Up There (2022) фронтмен Айзек Вуд оголосив про свій вихід зі складу колективу. Своє рішення Вуд пояснив дискомфортом від написання та виконання пісень, зауваживши водночас, що зберіг дружні стосунки з учасниками Black Country, New Road. Музиканти відмовилися виконувати старий матеріал наживо, оскільки вважали це «дивним» та «недоречним», наголошуючи, що такий варіант «навіть не розглядався». Щоб компенсувати втрату вокаліста та виконати зобов'язання щодо гастролей, гурт оперативно підготував нові пісні для концертів, до створення яких долучилися всі учасники. Ці концертні записи згодом увійшли до альбому Live at Bush Hall (2023), де відбулася помітна зміна ліричного фокусу: замість романтичних тем тексти зосередилися на темі дружби.

Музика

Створення Розпочинаючи роботу над платівкою, гурт не мав чітко визначеного напряму; музиканти хаотично експериментували з різними стилями, щоб зрозуміти, що їм найбільше до вподоби. Зрештою вони зупинилися на більш цілісному звучанні. Під час підготовки Forever Howlong колектив протягом кількох років поступово розвивав треки, зважаючи на те, наскільки доречно вони звучатимуть під час тривалих гастролей. Учасники розглядали Live at Bush Hall як необхідний перехідний етап, якому, проте, бракувало довговічності. В одному з інтерв'ю Гайд зазначила: «Я просто не хотіла більше проводити час із тими піснями. Вони викликають у мене огиду!»

Вокальні партії в альбомі Forever Howlong виконали Тайлер Гайд, Джорджія Еллері та Мей Кершоу. В інтерв'ю для видання Pitchfork Еллері назвала цей процес «здоровою конкуренцією». Гайд підкреслила різноманітність походження кожної з учасниць, зазначивши, що це дозволило продемонструвати «досить широкий спектр жіночності». Продюсером запису став Джеймс Форд; робота тривала три тижні, протягом яких Форд працював щодня з 10:00 до 02:00. Льюїс Еванс описав новий ліричний стиль як такий, що має «поп-ментальність» — пісні «легко запам'ятовуються та подобаються, але мають глибоко вкорінену дивність». За словами Гайд, хоча в альбомі багато «іронічних моментів», у ньому також вистачає «темряви»; вона пояснила це тим, що бути творчо похмурим значно легше, ніж життєрадісним.

Гурт експериментував з новими інструментами, зокрема музиканти опанували блокфлейту, щоб доповнити фортепіанні композиції Кершоу. Еллері, чию скрипку розчавили під час нещасного випадку на гастролях ще до початку запису, додала до звучання платівки мандоліну, а Кершоу використала клавесин у деяких синглах.

Композиція та тексти Критики описують Forever Howlong як суміш альтернативного та інді-року, фолку, прогресивного року та бароко-попу. Лід-сингл та початкова композиція «Besties» присвячена темам дружби та нерозділеного кохання. Вілл Річардс із видання Rolling Stone UK назвав трек «жвавою одою жіночій дружбі», де інструментальна частина побудована на звуках блокфлейт. Гурт обрав саме цю пісню для відкриття альбому через вступ на клавесині та бажання розпочати платівку з «чогось гучного, що справляє миттєве враження». За словами Кершоу, «The Big Spin» стала однією з останніх пісень, записаних для альбому. Вона зауважила, що трек досліджує емоційний зв'язок людини з природою, зокрема з деревами та рослинами, і те, як їхній стан впливає на самопочуття людей. Критикиня Софі Флінт Васкес назвала інструментал цієї пісні «чудово химерним». Композиція «Socks» торкається тем емоційного виснаження та тривоги, спричинених постійною непевністю через потік новин. Учасник гурту Чарлі Вейн зізнався, що написання партії ударних для цієї пісні було складним завданням.

Пісня «Salem Sisters» має піано-поп основу; у її тексті проводиться паралель між труднощами спілкування на літньому барбекю та досвідом спалення на вогнищі, а темп музики змінюється відповідно до кожного вокального рядка. Початково композиція мала назву «24/7» і вокал Еванса, проте згодом він відмовився від виконання своєї партії. Меттью Кім із The Line of Best Fit описав «Two Horses» як «фолкову, прогресивну» кантрі-пісню у виконанні Еллері. Сюжет твору розповідає про жінку, що подорожує з двома кіньми та зустрічає в барі чоловіка, який зрештою зраджує її та вбиває тварин. «Mary» — єдина пісня в альбомі, де вокальні партії виконують усі три вокалістки одночасно. Музично Кайл Конер із Exclaim! схарактеризував її як фолк-поп у стилі 60-х. За словами Гайд, дія пісні відбувається в школі для дівчат. Другий сингл «Happy Birthday» вирізняється багатошаровим аранжуванням духових інструментів. Гайд зазначила, що гурт прагнув створити кілька «позитивних рок-хітів, які було б приємно грати наживо», і ця пісня стала одним із них.

Останній сингл альбому «For the Cold Country» критик Clash Кел Кешін назвав «середньовічною сагою» зі складними секціями та елементами построку. Васкес описала оркестрове крещендо як «гарячковий джем-сейшн, що охоплений вогнем», тоді як Річардс порівняв «скрипучі духові» у фіналі треку з атмосферою альбому Ants from Up There. Кершоу згадувала, що написання цієї композиції тривало два роки шляхом численних спроб і помилок. «Nancy Tries to Take the Night» виникла ще під час виступів у Буш-Голлі; Річардс охарактеризував її як «епос тривалістю понад шість хвилин». Текст, написаний від другої особи, досліджує тиск традиційних очікувань щодо соціальної добропорядності жінок. «Forever Howlong» — це трек із поступовим наростанням звуку, що складається виключно з вокалу та хору блокфлейт. У тексті згадуються такі теми, як «квасоля, вітамін B та pH мікробіому». Завершальна пісня «Goodbye (Don't Tell Me)» містить «хитромудрі гітарні партії» та приспів у стилі бритпопу. За словами Еллері, ця пісня досить стара і могла б потрапити ще до Bush Hall, якби музикантам вистачило часу її доопрацювати.

Випуск

Протягом грудня 2024 та січня 2025 року в розсилці та соціальних мережах Black Country, New Road з'являлися анонси майбутньої платівки Forever Howlong. У Лондоні розмістили білборди з обкладинкою альбому та датою релізу — 4 квітня 2025 року. На трьох рекламних щитах встановили інтерактивні червоні кнопки, після натискання на які підсвічувалася зірка.

30 січня відбувся реліз лід-синглу «Besties», вихід якого підтвердили на спеціальній вебсторінці для підписників розсилки гурту. Пісню супроводжував кліп режисерки Раянн Вайт. За словами Еванса, Еллері не виконувала вокальних партій у жодній із пісень Live at Bush Hall, тому її поява на студійній версії «Besties» стала помітним дебютом. Також колектив анонсував турне на підтримку платівки, яке початково мало стартувати 13 травня в Чикаго і завершитися 31 жовтня в Лондоні. 3 березня представили другий сингл «Happy Birthday» разом із ляльковим анімаційним відео від режисерки Леслі-Енн Роуз. Водночас гурт оголосив додаткові дати концертів у Великій Британії, перенісши початок туру на 7 квітня у Стокпорті. Третій і фінальний сингл «For the Cold Country» вийшов 26 березня 2025 року.

Реліз Forever Howlong відбувся 4 квітня 2025 року на лейблі Ninja Tune. Альбом випустили на подвійному вінілі, компакт-дисках та касетах. Платівка отримала кілька варіантів видання, зокрема підписані білі етикетки (white label) та версії з альтернативним оформленням. Видання під назвою «Collector's Edition» на вінілі та касетах містило змінений список композицій. Пізніше анонсували гастролі в Австралії та Новій Зеландії, що продовжило турне до 4 березня 2026 року.

11 листопада 2025 року через Rough Trade вийшла 12-дюймова платівка з чотирма демозаписами під назвою Forever Howlong Demos: Live at the Cornish Bank, записаними в липні 2024 року.

Сприйняття

Forever Howlong здобув схвальні відгуки музичної преси. На агрегаторі Metacritic, який виводить середньозважену оцінку на основі рецензій провідних видань, платівка має 83 бали зі 100 на основі 18 оглядів, що свідчить про «загальне визнання». Схожу оцінку зафіксував ресурс AnyDecentMusic? — 8,1 бала з 10 на основі 24 рецензій.

Оглядач AllMusic Тімоті Монгер назвав альбом «таким само хитрим і непередбачуваним, як і все, що гурт робив раніше, але з додатковим бонусом у вигляді трьох самобутніх голосів». Софі Васкес із журналу DIY відзначила оригінальність та спонтанність запису, назвавши його «найбільш піднесеним проєктом гурту на сьогодні». Вілл Річардс у рецензії для Rolling Stone схарактеризував Forever Howlong як «глибоку й продуману платівку, що вирує життям і креативністю». Марк Ебботт у виданні Under the Radar написав, що альбом є «майже ідеальним» та зауважив, як він вдало «сплавляє» воєдино кілька жанрів. Джонні Шарп із часопису Uncut підкреслив, що попри порушення канонів, «хитромудрі мелодійні лінії» альбому починають запам'ятовуватися після повторних прослуховувань. Меттью Кім із The Line of Best Fit підсумував, що на новій платівці гурт «ще ніколи не звучав так повноцінно», назвавши роботу «хаотичною, нецілісною та суто, прекрасно людяною». Зак Шонфельд із Pitchfork відзначив ключову роль гармоній і порівняв колектив із «багатоголовим звіром» із «надлишковим творчим духом».

Критик часопису The Guardian Алексіс Петрідіс написав, що завдяки новому тону гурту вдалося «знайти інтригуючий баланс між привабливими образами та похмурими темами», назвавши результат «несподіваним, захопливим та унікальним». Кайл Конер із видання Exclaim! зауважив, що «спокійна впевненість» альбому привабить нових прихильників, але може відштовхнути давніх слухачів, схарактеризувавши реліз як «знайомий голос у новій кімнаті». Вікторія Сегал із журналу Mojo порівняла зміну настрою та вокалістів із парадоксом «Корабель Тесея» для старих фанатів, проте назвала платівку «дивовижно цілісною» та «надзвичайно цікавою». Донован Лівсі з MusicOMH відзначив, що три вокалістки створюють «вражаючу єдність», а сам альбом, на його думку, «ретельно деталізований» і «стає доступнішим, не втрачаючи при цьому складності, притаманної гурту». Редактор Clash Кел Кешін зазначив, що слухачам знадобиться певний час, щоб «осягнути Forever Howlong», але цей досвід є неймовірно винагороджувальним. Кейсі Епштейн-Гросс із Paste зауважила, що хоча альбом не завжди витриманий в одному ключі, він залишається «беззаперечно особливим». Костянтинос Паппіс, автор Our Culture, написав, що Forever Howlong «вдається зобразити найглибші конфлікти на чудовому, чарівному музичному полотні», назвавши Black Country, New Road «стійким колективом».

Список пісень

Нотатки У виданні «Collector's Edition» на подвійному вінілі треки з 8-го по 11-й вказані у зворотному порядку. Крім того, композиція «Forever Howlong» розділена на дві окремі частини: «Forever» на стороні C та «Howlong» на стороні D. Касетна версія «Collector's Edition» також має альтернативний порядок треків, проте не розділяє «Forever Howlong» на дві частини.

Учасники запису Список підготовлено на основі приміток до альбому.

Black Country, New Road