Нікола Каліпарі (23 червня 1953 року 4 березня 2005) був італійським генерал-майором та офіцером воєнної розвідки SISMI(Servizio per le Informazioni e la Sicurezza Militare).Був випадково вбитий в Іраку американськими солдатами під час супроводу нещодавно звільненої італійської заручниці, журналістки Джуліани Сгрени, до міжнародного аеропорту Багдада .
Протягом 1990-х років Каліпарі брав участь у кількох операціях з порятунку людей, які були викрадені Ндрангетою та іншими злочинними організаціями в Італії. Більшу частину своєї кар'єри він служив в італійській поліції , дослужившися до керівної посади, в за два роки до смерті приєднався до Італійської військової служби безпеки та розвідки SISMI.
Смерть Каліпарі спричинила один із найсерйозніших дипломатичних інцидентів між США та Італією з часів закінчення Другої світової війни. Каліпарі — один із п'яти американських та європейських генералів, які були поранені або загинули під час бойових операцій в Іраку та Афганістані.
Особисте життя Каліпарі народився у муніципалітеті Реджо-Калабрії 23 червня 1953 року. У нього залишилися дружина та двоє дітей.
Кар'єра
Порятунок Джуліани Сгрени Каліпарі разом з Андреа Карпані врятували журналістку Джуліану Сгрену від її викрадачів за нерозголошених обставин. На зворотному шляху до міжнародного аеропорту Багдада автомобіль Toyota Corolla, в якому вони їхали, потрапив під вогонь американських солдатів за суперечливих обставин. Американські військові зайняли блокувальну позицію для захисту конвою, що перевозив американського посла Джона Негропонте .
Згідно з реконструкцією подій Джуліани Сгрени, Каліпарі кинувся на неї і невдовзі помер від пострілу у скроню. У звіті Міжнародних коаліційних сил в Іраку пізніше було зазначено, що солдата, який вистрілив у Каліпарі, було названо бійцем Національної гвардії штату Нью-Йорк Маріо Лозано, членом 1-го батальйону 69-го піхотного полку (Третьої піхотної дивізії).
Смерть
Реакції в Італії Скорбота з приводу смерті Каліпарі об'єднала націю, і десятки тисяч італійців віддали шану Каліпарі, який отримав звання національного героя, на державному похороні 8 березня 2005 року у церкві Санта-Марія-дельї-Анджелі та дейль-Мартірі в Римі.
22 березня 2005 року президент Італійської Республіки Карло Адзеліо Чампі посмертно нагородив його Золотою медаллю за військову доблесть.
Відео 8 травня 2007 року італійський телеканал Canale 5 транслював відео перших хвилин після стрілянини. На цьому відео видно, як фари автомобіля Каліпарі увімкнені (хоча американські чиновники заявили, що автомобіль їхав з вимкненими фарами), і автомобіль знаходився щонайменше за 50 метрів від машини армії США. Це означає, що Лозано стріляв, коли автомобіль знаходився на відстані понад 50 метрів від транспортного засобу, що суперечить тому, що сказав Лозано.
Судове розслідування Італійські прокурори намагалися допитати Лозано у рамках свого кримінального розслідування смерті генерал-майора Каліпарі.
22 грудня 2005 року спеціальні прокурори магістратської служби Риму оголосили, що розглядають можливість пред'явлення Лозано звинувачення у навмисному вбивстві .
18 січня 2006 року повідомлялося, що прокурори вирішили висунути Лозано звинувачення у вбивстві. Прокурори зазначили, що незважаючи на понад двадцять офіційних запитів до Сполучених Штатів, вони відмовилися офіційно ідентифікувати Лозано. Після підтвердження особи Лозано, магістратська служба призначила адвоката для представлення інтересів Лозано під час процесу висунення звинувачення, а самому Лозано поступила заочна погроза суду у разі неприйняття судового документа та неявки на суд.
7 лютого 2007 року повідомлялося, що суддя Санте Спіначі погодився дозволити проведення заочного судового розгляду, який мав розпочатися 17 квітня.
25 жовтня 2007 року італійський суд зняв звинувачення проти Лозано, визначивши, що коаліційні сили в Іраку перебувають під виключною юрисдикцією країни, яка їх відправила.
Політичні наслідки Смерть Каліпарі спричинила один із найсерйозніших дипломатичних інцидентів між США та Італією з часів закінчення Другої світової війни. Інші подібні інциденти включають кризу Сігонелли, катастрофу канатної дороги Кавалезе в 1998 році, операція "Гладіо" та викрадення ісламського священнослужителя Хассана Мустафи Осами Насра в 2003 році ( справа Абу Омара ).
Каліпарі, високопоставлений агент SISMI, став національним героєм Італії. У результаті на італійський уряд чинився значний тиск, щоб він публічно підтримав ще одне розслідування стрілянини, цього разу проведене прокурорами.
Прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі заявив у парламенті 5 травня 2005 року, що уряд залишається повністю відданим підтримці судового розслідування смерті Каліпарі. Один з найвидатніших лідерів опозиції в нижній палаті парламенту, П'єро Фассіно, закликав Сполучені Штати Америки сприяти співпраці зі слідством, вказавши, що, на їхню думку, армія США повинна викликати Лозано на допит до магістратів.
Альфонсо Пекораро Сканіо, голова Італійської федерації зелених, зазначив, що якщо Сполучені Штати Америки не співпрацюватимуть у цьому розслідуванні, дозволивши допитати Лозано, він наполягатиме на слуханні справи у Міжнародному суді ООН .
Посилання