Дмитро Маркіянович Ходзицький (  — ) — православний священник, педагог, діяч Української автокефальної православної церкви.

Життєпис Народився 1886 року в родині дяка села Будище Звенигородського повіту Київської губернії Маркіяна Мойсейовича Ходзицького.

Духовну освіту отримав в Київській духовній семінарії, протягом усього періоду навчання співав у хорі під керівництвом викладача церковного співу та музики Олександра Кошиця. Після закінчення якої працював учителем у духовній школі в Умані.

З 1919 року мешкав у Києві, де викладав у Першій українській гімназії ім. Тараса Шевченка. Був членом Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР), працював у перекладовій комісії та комісії з церковного співу. Служачи псаломщиком, згодом очолив народний хор при Софійському соборі в Києві. У жовтні 1921 року взяв участь у Першому Всеукраїнському православному соборі УАПЦ, а 23 жовтня того ж року керував народним хором Софійського собору під час літургії, на якій Василя Липківського було висвячено на митрополита.

Із 1922 року — священник Покровської церкви в Києві, згодом служив у Вознесенській церкві УАПЦ на Деміївці.Покровська церква, 1895—97, 1907—14Вознесенська Церква Після переходу в священницький сан, припинив регентську діяльність. У листопаді 1922 року був обраний завідувачем відділу церковного співу ВПЦР. Викладав на пастирських курсах УАПЦ дисципліни з церковних статуту, співу та читання.

Зазнав радянських репресій. У 1928 році засуджений за статтею 54–10 КК УРСР до 10 років позбавлення волі. Відбув дев’ять років ув’язнення на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, після чого у 1938 р. був достроково звільнений із забороною проживання в Україні. Через що поселився у м. Курськ, де працював інструктором з дезінфекції на епідеміологічній станції.

У травні 1942 р. повернувся до Києва, а 30 травня того ж року відправив перше богослужіння українською мовою. У 1944 р. повторно засуджений за статтею 54–10 КК УРСР до 10 років ув’язнення.

У 1954 р. звернувся до митрополита Київського і Галицького, екзарха Іоанна, з проханням про хіротонію. З 22 вересня 1954 року служив у Свято-Вознесенській церкві у с. Лук’янівка. Помер у грудні 1962 р.«ЄВАНГЕЛІЯ» ПОРФИРІЯ ДЕМУЦЬКОГО ЯК ЗРАЗОК ЛІТУРГІЧНОЇ РЕЧИТАЦІЇ

Коментарі

Примітки