Абрахам Альфонс Альберт Галлатен (29 січня 1761 – 12 серпня 1849) – американський політик, дипломат, етнолог та лінгвіст женевського походження. Його часто називають «швейцарським батьком-засновником Америки »,Dungan, Nicholas (2010). Gallatin: America's Swiss Founding Father. New York University Press. ISBN 978-0814721117., він був провідною фігурою в перші роки існування Сполучених Штатів, допомагаючи формувати фінансову систему та зовнішню політику нової республіки. Галлатен був видатним членом Демократично-республіканської партії , представляв Пенсильванію в обох палатах Конгресу та обіймав кілька впливових посад протягом чотирьох президентських термінів, зокрема як міністр фінансів США з найдовшим терміном перебування на посаді. Він також відомий своїм внеском в академічні кола, зокрема як засновник Нью-Йоркського університету та співзасновник Американського етнологічного товариства.

Галлатен народився в Женеві на території сучасної Швейцарії , а французька мова була його рідною. Натхненний ідеалами Американської революції, він іммігрував до Сполучених Штатів у 1780-х роках, оселився в західній Пенсільванії. Він був делегатом Конституційного з'їзду Пенсільванії 1789 року та переміг на виборах до Генеральної Асамблеї Пенсільванії . Галлатен був обраний до Сенату США в 1793 році, де став провідним антифедералістом та опонентом економічної політики Александра Гамільтона . Однак, незабаром його було усунено з посади за партійною лінією через невідповідність необхідним вимогам до громадянства; повернувшись до Пенсільванії, Галлатен допоміг заспокоїти багатьох розлючених фермерів під час Повстання віскі .

Галлатен переміг на виборах до Палати представників США у 1795 році, де допоміг створити Комітет з питань шляхів і засобів Палати представників . Він став головним речником з фінансових питань Демократично-республіканської партії та очолив опозицію до федералістської економічної програми. Галлатен допоміг Томасу Джефферсону перемогти на суперечливих президентських виборах у США 1800 року , а його репутація розсудливого фінансового менеджера призвела до його призначення міністром фінансів . За часів Джефферсона Галлатен скоротив державні витрати, запровадив систему стримувань і противаг для державних витрат, фінансував покупку Луїзіани та виступав за внутрішні покращення , зокрема завдяки своїй «Звіту про дороги та канали» . Він зберігав свою посаду за часів адміністрації Джеймса Медісона до лютого 1814 року, підтримуючи значну частину фінансової системи Гамільтона, одночасно керуючи скороченням державного боргу. Галлатен входив до складу американської комісії, яка погодилася на Гентський договір , що поклав край війні 1812 року . Після війни він допоміг заснувати Другий банк Сполучених Штатів .

Відмовившись від чергового терміну в Міністерстві фінансів, Галлатен обіймав посаду посла США у Франції з 1816 по 1823 рік, намагаючись з незначним успіхом покращити відносини під час Реставрації Бурбонів . На президентських виборах у США 1824 року Галлатен був висунутий на посаду віце-президента фракцією Демократичної та Республіканської партій у Конгресі, але ніколи не бажав балотуватися на цю посаду і зрештою відмовився від неї через брак народної підтримки. У 1826 та 1827 роках він обіймав посаду посла США у Великій Британії та домовився про кілька угод, таких як десятирічне продовження спільної окупації країни Орегон . Після цього він пішов з політики та присвятив решту свого життя різним громадянським, гуманітарним та академічним справам. Він став першим президентом Нью-Йоркського відділення Національного банку з 1831 по 1839 рік, а в 1842 році приєднався до Джона Рассела Бартлетта для створення Американського етнологічного товариства; його дослідження мов корінних народів Північної Америки принесли йому прізвисько «батько американської етнології». Ґаллатен залишався активним у громадському житті як відвертий противник рабства та фінансової безвідповідальності, а також прихильник вільної торгівлі та особистої свободи.

Примітки