Олександр Михайлович Єголін (, місто Самара, тепер Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, літературознавець. Фахівець з історії російської та радянської літератури, автор досліджень про життя та творчість Герцена, Некрасова та Горького. Дійсний член Академії педагогічних наук РРФСР по Відділенню методик викладання основних дисциплін у початковій та середній школі (з 8.05.1945), член-кореспондент Академії наук СРСР по Відділенню літератури та мови (російська література) (з 4.12.1946). Почесний член Румунської Академії наук (1945).

Життєпис Народився в родині робітника. Педагогічну діяльність розпочав у 1914 році вчителем початкової земської школи в Нижньогородській губернії.

У 1918 році закінчив факультет літератури Нижньогородського учительського інституту, працював учителем школи 2-го ступеня, потім у міському відділі народної освіти міста Ардатова Нижньогородської губернії.

У 1922—1925 роках — інспектор Нижньогородського губернського відділу народної освіти.

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1925—1929 роках працював інспектором Народного комісаріату народної освіти РРФСР. З 1929 року завідував робітничим факультетом імені В. І. Леніна.

У 1933 році закінчив Інститут червоної професури в Москві, тоді ж захистив дисертацію про М. О. Некрасова.

У 1933—1938 роках — викладач, завідувач навчальної частини Інституту червоної професури. Завідувач кафедри (1935—1941) та декан (1937—1940) філологічного факультету Московського інституту філософії, літератури та історії імені Чернишевського.

Депутат Московської Ради депутатів трудящих (1939—1947). Член Спілки письменників СРСР із 1940 року.

З 1940 року працював в Управлінні пропаганди та агітації ЦК ВКП(б): заступник начальника Управління (1942—1946), завідувач відділу друку (1942—1947).

Одночасно в 1941—1951 роках — завідувач кафедри історії російської літератури філологічного факультету Московського державного університету імені Ломоносова. У 1946—1953 роках — професор Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) (КПРС).

У серпні 1946 року постановою Оргбюро ЦК ВКП(б) був призначений головним редактором журналу «Звезда» для виправлення ідейних «помилок» колишньої редакції (які виявилися, зокрема, в публікаціях творів А. Ахматової та М. Зощенка). Обіймав цю посаду до 1947 року.

У січні 1948—1952 роках — директор Інституту світової літератури імені Максима Горького Академії наук СРСР.

Одночасно в 1948—1953 роках — заступник академіка-секретаря з кадрів Відділення літератури та мови Академії наук СРСР.

У 1952—1954 роках — старший науковий співробітник, у 1954—1955 роках — завідувач сектору Інституту світової літератури імені Максима Горького АН СРСР.

Одночасно в 1953—1955 роках — член бюро Відділення літератури та мови Академії наук СРСР.

У 1955 році, разом з кількома партійними ідеологами, став фігурантом сексуального скандалу («справи гладіаторів»).

З 1955 року працював старшим науковим співробітником Інституту російської літератури, викладав у Московському державному педагогічному інституті імені В. І. Леніна.

Помер 6 травня 1959 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Основні праці Книги «Некрасов — поет селянської демократії» (1935); «О. І. Герцен» (1940); «Некрасов: критико-біографічний нарис» (1941; 2-е вид. 1950); «Пушкін: збірка статей» (1941, редактор); «Велич російської літератури» (1943); «Некрасов у російській критиці» (1944, укладач); «Визвольні та патріотичні ідеї російської літератури XIX ст.» (1946); «30 років радянської літератури» (1948); «О. С. Пушкин — великий російський поет» (1949); «Горький та російська література» (1949); «Некрасов та поети-демократи 1860—1880-х рр.» (1960; посмертно)

Статті «Великий Великий народний поет» // «Вісник АН СРСР», 1937, № 2—3; Й. В. Сталін та питання літератури // Йосипу Віссаріоновичу Сталіну Академія наук СРСР. Москва, 1949;

Редактор-упорядник збірки «Російські письменники про пруссацтво» (1943, разом з А. С. М'ясніковим та Н. Л. Рубінштейном).

Головний редактор серій «Горьковські читання» (1947—1959) та «Літературна спадщина» (1948—1954), член редколегій «Історії російської літератури» (тт. 1—10, 1941—1956), зібрання творів К. Д. Ушинського (тт. 1—11, 1948—1952) і Повного зібрання творів та листів М. О. Некрасова (тт. 1—12, 1948—1953).

Нагороди та звання орден Трудового Червоного Прапора (10.06.1945) орден Червоної Зірки (1944) орден Корони Румунії (Румунія) (1947) медаль «За оборону Москви» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «У пам'ять 800-річчя Москви» медалі У 1951 році у складі авторського колективу редакції «Літературної спадщини» удостоєний академічної премії імені В. Г. Бєлінського за підготовку тритомного видання, присвяченого В. Г. Бєлінському (т. 55-57).

Примітки

Джерела Еголин Александр Михайлович