Олексій Сергійович Агрба (, село Лідзава Сухумського округу Кутаїської губернії, тепер село Лдзаа Гагрського району, Абхазія, Грузія — розстріляний , розстрільний полігон «Комунарка» Московської області, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів державної безпеки, 2-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану, 1-й секретар Абхазького обласного комітету КП(б) Грузії, голова ЦВК Абхазької АРСР. Член ЦВК СРСР 7-го скликання (1935—1937).

Життєпис Народився у вересні (за іншими даними — 10 січня) 1897 року в бідній багатодітній селянській родині.

У 1911 році закінчив однокласну школу в місті Новий Афон Гудаутської дільниці Сухумського округу. У 1914 році закінчив Гудаутську трикласну вчительську школу. З 1914 до 1916 року навчався на дворічних вчительських курсах у Сухумі, після закінчення яких здобув спеціальність народного вчителя.

У вересні 1916 — липні 1918 року — вчитель в селі Лідзава Сухумського округу Кутаїської губернії. У 1917 році був головою Лідзавського сільського комітету суспільної безпеки.

З липня 1918 до квітня 1919 року працював у власному господарстві в селі Лідзава. Був учасникои підпільного революційного руху в Абхазії.

У квітні 1919 — червні 1920 року — помічник (заступник) комісара Гудаутської повітової міліції незалежної Грузії.

Член РКП(б) з лютого 1920 року.

У червні 1920 року заарештований за звинуваченням у зв'язку з більшовиками, ув'язнений у сухумську в'язницю і відданий військово-польовому суду. У зв'язку з наступом Червоної армії переведений у в'язницю Поті, потім — у в'язниці Кутаїсі і Батума. У березні 1921 року (після окупації Грузії) звільнений з ув'язнення.

У березні 1921 — вересні 1922 року — голова Очамчирського революційного комітету (ревкому) Абхазької АРСР.

З вересня 1922 до лютого 1923 року — військовий комісар РСР Абхазії.

З лютого до вересня 1923 року — народний комісар внутрішніх справ РСР Абхазії та голова Надзвичайної комісії (ЧК) РСР Абхазії.

З вересня 1923 до червня 1929 року працював в ДПУ при РНК РСР Грузії та в ДПУ Закавказької РФСР. У 1929 році — член Колегії ДПУ Грузії та Закавказзя.

З червня 1929 до лютого 1931 року — заступник голови ДПУ при РНК Азербайджанської РСР.

З лютого до листопада 1931 року — заступник голови ДПУ при РНК Закавказької РФСР.

У листопаді 1931 — березні 1933 року — голова ДПУ при РНК Закавказької РФСР, одночасно повноважний представник ОДПУ по Закавказькій РФСР у місті Тифлісі.

З 19 квітня 1933 до 31 березня 1934 року — голова ДПУ при РНК Азербайджанської РСР.

У лютому 1934 — січні 1936 року — 2-й секретар ЦК КП(б) Азербайджану.

У січні — листопаді 1936 року — 1-й секретар Абхазького обласного комітету КП(б) Грузії.

Одночасно в червні — листопаді 1936 року — 1-й секретар Сухумського міського комітету КП(б) Грузії.

17 лютого — вересень 1937 року — голова Центрального виконавчого комітету (ЦВК) Абхазької АРСР.

18 вересня 1937 року заарештований органами НКВС СРСР за звинуваченням у «створенні в республіці контрреволюційної буржуазно-націоналістичної організації». Внесений до списку «Москва-центр» від 19 квітня 1938 року за 1-ою категорією («за» Сталін, Молотов, Каганович, Жданов).

Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 21 квітня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня на полігоні «Комунарка» біля Москви. 25 червня 1957 року посмертно реабілітований постановою Воєнної колегії Верховного суду СРСР.

Олексію Агрбі встановлено пам'ятник у місті Піцунді (Абхазія) та названо вулицю на його честь.

Нагороди та відзнаки орден Леніна (22.03.1936) орден Трудового Червоного Прапора Закавказької РФСР орден Трудового Червоного Прапора Азербайджанської РСР орден Трудового Червоного Прапора Грузинської РСР два знаки «Почесний співробітник державної безпеки»

Примітки

Джерела Агрба Алексей Сергеевич Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934—1939 гг. Справочник. — Москва, РОССПЭН, 2016.