Вінченцо Баккала (; 21 березня 1893, Ланчано, К'єті, Абруццо, Італія — 29 листопада 1937, Одеса, УРСР, СРСР) — . Емігрував до Радянського Союзу, у період сталінських великих чисток був заарештований, засуджений за контрреволюційну діяльність і розстріляний. Реабілітований у 1956 році.

Біографія

Народився у 1893 році в Ланчано, провінції К'єті регіону Абруццо. Будучи студентом інженерного факультету Туринського політехнічного інституту, Вінченцо Баккала перериває навчання, щоб узяти участь у Першій світовій війні. Будучи пораненим, отримує срібну медаль. Член Соціалістичної партії, у 1921 році приєднується до Комуністичної партії Італії, створеної того ж року внаслідок . У 1922 році одружується з Пією Піччоні, дівчиною з регіону Марке, яка супроводжуватиме його в закордонних переїздах і через роки напише болісне свідчення про трагічні випробування свого чоловіка.

Заарештований фашистською поліцією у 1925 році, Баккала був звільнений наступного року й разом із родиною втік до Франції. У 1927 році заочно був засуджений до дванадцяти років ув'язнення Adriano Dal Pont, Simonetta Carolini, L'Italia dissidente e antifascista. Le ordinanze, le Sentenze istruttorie e le Sentenze in Camera di consiglio emesse dal Tribunale speciale fascista contro gli imputati di antifascismo dall'anno 1927 al 1943, Milano 1980 (ANPPIA/La Pietra), vol. I, p. 144. У 1931 році, дотримуючись директив партії, емігрував до Радянського Союзу, оселившись спочатку в Новоросійську, потім в Одесі й зрештою — в Москві.

У 1933 році за критику політики Сталіна Баккала виключають із партії, змушують виїхати та залишити сім'ю. У 1937 році його заарештовують і звинувачують у контрреволюційній діяльності. Засуджений до смертної кари за троцькізм комісією ОСО, він був розстріляний того ж року у віці сорока чотирьох років. У 1956 році, після викриття сталінських злочинів Хрущовим на XX з'їзді КПРС, його було реабілітовано.

Бібліографія

Bigazzi, Francesco e Lehner, Giancarlo (a cura di). Dialoghi del terrore: i processi ai comunisti italiani in Unione Sovietica, 1930—1940. Firenze, Ponte alle Grazie, 1991. Caccavale, Romolo. La speranza Stalin: tragedia dell'antifascismo italiano nell'Urss. Roma, V. Levi, 1989. Caccavale, Romolo. Comunisti italiani in Unione Sovietica: proscritti da Mussolini soppressi da Stalin. Milano, Mursia, 1995. ISBN 88-425-1792-5. Dundovich, Elena. Tra esilio e castigo: il Komintern, il PCI e la repressione degli antifascisti italiani in URSS, 1936-38. Roma, Carocci, 1998. ISBN 88-430-1183-9. Dundovich, Elena e Gori, Francesca. Italiani nei lager di Stalin. Bari, Laterza, 2006. ISBN 88-420-7926-X. Lehner, Giancarlo. La tragedia dei comunisti italiani: le vittime del Pci in Unione Sovietica. Milano, Oscar Mondadori, 2006. ISBN 88-04-55862-8. Pia Piccioni. Compagno silenzio Una vedova italiana del gulag racconta. A cura di . Milano, Leonardo, 1989. ISBN 88-355-0041-9. Zaccaria, Guelfo. A Mosca senza ritorno: duecento comunisti italiani fra le vittime dello stalinismo. Milano, SugarCo, 1983.

Примітки

Посилання

Storia del Gulag ed elenco delle vittime italiane delle repressioni A cura del Centro Memorial di Mosca e della Fondazione Feltrinelli di Milano. di E. Dundovich, F. Gori, E. Guercetti. Da Rassegna degli Archivi di Stato, pag 419 e seg. L'emigrazione italiana in URSS: storia di una repressione di E. Dundovich, F. Gori, E. Guercetti. Da Gariwo — Sito del Comitato per la Foresta dei Giusti.