Суперечка щодо єврейських сиріт стосувалася опіки над тисячами єврейських дітей після закінчення Другої світової війни. Деякі єврейські діти були охрещені, перебуваючи під опікою католицьких установ або окремих католиків під час війни. Такі хрещення дозволяли ідентифікувати дітей як католиків, щоб уникнути їхньої депортації та ув'язнення в концентраційних таборах, а також, вірогідно, смерті під час Голокосту. Після закінчення воєнних дій представники католицької церкви, або Папа Пій XII, або інші прелати, видали інструкції щодо поводження з такими єврейськими дітьми, деякі, але не всі, з яких стали сиротами. Правила, які вони встановили, орган, який видав ці правила, та їх застосування в конкретних випадках є предметом розслідувань журналістів та істориків.
У 2005 році італійська газета «Корр'єре делла Сера» опублікувала документ від 20 листопада 1946 року щодо єврейських дітей, охрещених у воєнній Франції. У документі наказувалося, що охрещені діти, якщо вони осиротіли, повинні перебувати під католицькою опікою, і зазначалося, що це рішення «було схвалено Святим Отцем». Двоє італійських вчених, Маттео Луїджі Наполітано та Андреа Торніеллі, підтвердили справжність цього документу, але додали, що повідомлення «Корр'єре делла Сера» було неточним, оскільки документ походив із архівів Французької католицької церкви, а не з архівів Ватикану, і стосувався виключно дітей без живих кровних родичів, яких мали передати під опіку єврейським організаціям.
Анджело Ронкаллі, який пізніше став Папою Іваном XXIII, у 1944—1953 роках був нунцієм у Франції та, як повідомляється, проігнорував цю директиву.
Пов'язаним випадком була надзвичайно розрекламована у Франції. Фріц Фіналі та його дружина Анні були євреями, яких гестапо схопило та депортувало з Франції до Аушвіцу (Освенцим, Польща) в 1944 році. За кілька днів до цього вони залишили своїх двох маленьких синів, Роберта та Жеральда, під опікою друга. Згодом діти опинилися в місцевому дитячому садку. Починаючи з 1945 року, їхні родичі розшукували їх та намагалися отримати опіку над ними. Їхні прохання роками ігнорувалися, і дітей таємно охрестили в 1948 році. Документи, опубліковані в 2020 році, свідчать про те, що в 1953 році чиновники Ватикану таємно наказали духовенству у Франції не виконувати судові накази передати дітей тітці, про що безпосередньо був проінформуваний Папа Пій XII. Церковні лідери також намагалися поширювати оманливі новини у пресі. Після місяців величезного міжнародного тиску кардинал та абат Роже Ечеґарай нарешті врегулювали суперечку, передавши дітей назад їхнім єврейським родичам, які виховували їх в Іспанії та ІзраїліJoyce Block-Lazarus. In the Shadow of Vichy. The Finaly Affair. Peter Lang. 2008. , ..
Пій XII особисто втрутився, коли польська католичка , яку пізніше ЯД ВАШЕМ удостоїв звання Праведника народів світу, написала йому листа з проханням дозволити їй залишити собі молоду єврейську дівчинку, яку вона прихистила під час війни. Пій відмовив їй у цьому та наказав повернути дитину батькові. Він назвав її обов'язком як католички повернути дитину, і зробивши це по добрій волі та дружбі.
(нар. 1940), директор Антидифамаційної ліги у Сполучених Штатах, який сам був охрещений у дитинстві та був предметом боротьби за опіку, закликав до негайного заморожування процесу беатифікації Пія, доки не будуть відкриті відповідні архіви Ватикану та записи про хрещення. Він писав, що відкриття архівів може дати сиротам «можливість дізнатися своє справжнє походження та, можливо, повернутися до своєї первісної віри, водночас забезпечуючи чудову історію мужності католиків. У пеклі, яким був Голокост, це одне яскраве сяюче світло». Фоксман опустив це у пізніших заявах та прес-релізах Антидефамаційної ліги щодо Папи Пія XII.
Ізраїльська єврейська організація розслідувала суперечку щодо сиріт і вимагала від Папи Бенедикта XVI вжити заходів для розкриття «прихованих єврейських дітей» Голокосту.
Примітки
Посилання Marrus, Michael. «The Vatican and the Custody of Jewish Child Survivors after the Holocaust», Holocaust and Genocide Studies 21, no. 3 (Winter 2007): 378—403.