Мейд Меріан (, діва Меріан, леді Меріан) — героїня легенди про Робіна Гуда в англійському фольклорі, яку часто вважають його коханою. Вона не згадується в ранніх середньовічних версіях легенди, але була героїею щонайменше двох п'єс до 1600 року. У казках її історія та обставини різноманітні, хоча загалом вона зображена такою, що користується великою повагою в колі Робіна за її мужність і незалежність, а також за її красу і вірність.

Історія

Мейд Меріан (або Меріан) ніколи не згадується в жодній з найдавніших збережених балад про Робіна Гуда. Вчені вважають, що вона була персонажкою святкувань Травневого свята (які проводилися протягом травня та на початку червня, хоча рідко вони проводилися в середині червня, найчастіше близько Трійці) й іноді асоціювалася з Королевою або Леді Травня або Першотравневим святом. У книзі «У пошуках Робіна Гуда» Джим Ліз припускає, що Мейд Меріан спочатку була уособленням Діви Марії. Як персонаж «Робін», так і персонаж «Меріан» асоціювалися з Першотравневим святом до XV століття, але ці фігури, очевидно, були частиною окремих традицій. Історія Меріан з Травневих ігор, ймовірно, походить від французької традиції про пастушку на ім'я Маріон та її коханця-пастуха Робіна, зафіксованої в творі Адама де ла Аля «Гра Робіна та Маріон» приблизно 1283 року. Незрозуміло, чи існував зв'язок між раннім персонажем «вигнанця» Робіна Гуда та раннім персонажем «Першого травня» Робіном, але до XVI століття вони стали ототожнюватися та асоціюватися з персонажкою «Меріан». Олександр Барклай, пишучи приблизно в 1500 році, згадує «якусь веселу забавку Мейд Меріан чи Робіна Гуда». Меріан залишалася пов'язаною зі святкуваннями Першого травня навіть після того, як асоціація Робіна Гуда з Першим травнем знову зникла. Ранньому Робін Гуду також надається любовний інтерес до «пастушки», у творі «Народження, виховання, доблесть і шлюб Робіна Гуда» (Child Ballad 149) його коханою є «Клорінда, королева пастушок». Клорінда збереглася в деяких пізніших оповіданнях як псевдонім Меріан. Френсіс Джеймс Чайлд зазначає, що ранні згадки про брата Тука (ще одного персонажа Травневих ігор) пов'язані з Меріан. До середини XVI століття травневі ігри стали все більш непристойними, і в одній п'єсі Робін навіть віддає Меріан брата Туку як наложницю: «Вона справді надійна, щоб служити ченцю в його похоті / коханка, яка розкидається простирадлами / і грається яйцями, коли інші чоловіки сплять».

«Ошляхетнений» образ Робіна Гуда, представлений як історична постать гонимого вельможі, з'являється наприкінці XVI століття. З цього ж часу Мейд Меріан описують як шляхтянку, проте її образ ніколи не був цілком цнотливим: вона зберегла певні риси «пастушки» або персонажки Травневих ігор. У 1592 році Томас Неш зазначав, що роль Меріан у пізніших Травневих іграх виконував актор-чоловік на ім'я Мартін; крім того, у п'єсі «Робін Гуд і чернець» є натяки на те, що жіночий персонаж у цих постановках перетворився на вульгарну пародію. Спочатку Робіна звали Райдером.

У п'єсі «Падіння Роберта, графа Гантінгдона» Ентоні Мандея, написаній у 1598 році, Меріан постає як законна дружина Робіна, яка коли приєднується до нього в зеленому лісі, змінює своє ім'я з Матильди. У неї також є двоюрідна сестра на ім'я Елізабет де Стейнтон, яку описують як пріорку Кірклського пріорату поблизу Брігхгауса у Західному Йоркширі. Антиквар ХІХ століття Джозеф Гантер ідентифікував Роберта Гуда, йомена з Вейкфілда, Йоркшир, в архівах, що зберігаються в казначействі, чия особиста історія дуже схожа на історію Робіна в п'єсі Ентоні Мандея, і цей Роберт Гуд також одружився з жінкою на ім'я Матильда, яка змінила своє ім'я на Меріан, коли приєдналася до нього у вигнанні в лісі Барнсдейл (після битви при Бороубріджі) в 1322 році, і яка також мала кузину на ім'я Елізабет де Стейнтон, яка була настоятелькою Кірклського пріорату. Якщо ці паралелі не випадкові, то слава Меріан з Робіном Гудом, чий образ може відрізнятися від Меріан з травневих ігор або понеділкової вистави, може брати своє коріння від її зв'язку з історичним Робертом Гудом з Вейкфілда.

У п'єсі часів Єлизаветинської епохи Ентоні Мандей ототожнював Мейд Меріан з історичною Матильдою, дочкою Роберта Фіцволтера, якому довелося втекти з Англії через спробу вбивства короля Джона (легендарно приписується спробам короля Джона спокусити Матильду). Теорія «Матильди» про Діву Меріан детальніше обговорюється у пізніших версіях «Робіна Гуда» Мейд Меріан зазвичай називають «Меріан Фіцволтер», єдиною дитиною графа Гантінгдона.In

У баладі «Робін Гуд та Мейд Меріан» (балада № 150 за класифікацією Чайлда, можливо, що датується XVII століттям) Мейд Меріан — це «гарна вишукана діва шляхетного роду», яка, як кажуть, перевершує своєю красою як Єлену Троянську, так і Джейн Шор. Розлучившись зі своїм коханим, вона одягається як паж «і ходить лісом, щоб знайти Робіна Гуда», який сам був переодягнений, тож коли зустрічаються, вони починають битися. Як це часто буває в таких баладах, Робін Гуд програє бій, що виглядає комічно, і Меріан впізнає його лише тоді, коли він просить пощади. Ця балада належить до традиції «Графа Гантінгтона», передбачуваної «історичної особистості» Робіна Гуда, яка з'явилася наприкінці XVI століття.

У поп-культурних адаптаціях легенди про Робіна Гуда ХХ століття майже незмінно фігурувала Мейд Меріан, і здебільшого вона зображувалася як жінка високого походження з бунтівним або хлопчакуватим характером. У фільмі 1938 року «Пригоди Робіна Гуда» вона — смілива та віддана жінка (зіграла Олівія де Гевіленд), підопічна двору, осиротіла шляхтянка під захистом короля Річарда. Хоча вона завжди була по-жіночому покірною, її початковий антагонізм до Робіна Гуда виникає не з аристократичної зневаги, а з відрази до грабунків.

У фільмі «Історія Робіна Гуда та його веселих хлопців» (1952), хоча під час хрестових походів Меріан і була фрейліною Алієнор Аквітанської, вона є бешкетною шибеницею, здатною сміливо втекти в сільську місцевість, переодягнувшись у хлопчика. В епічному фільмі Кевіна Костнера «Робін Гуд: Принц злодіїв» вона є двоюрідною сестрою по материнській лінії монарха, тоді як в екранізації BBC 2006 року вона є дочкою колишнього шерифа і була заручена з Робіном перед його від'їздом до Святої Землі, а за його відсутності розпочала власну боротьбу проти бідності, допомагаючи нужденним у спосіб, подібний до того, якого згодом дотримувався Робін. У процесі вона стала вправною бійчинею, через що люди почали називати її «Нічною стражею». Події романів Терези Томлінсон із серії «Лісова дружина» (1993—2000) викладено від імені Маріан, яка постає як знатна нормандська дівчина, що тікає від тенет шлюбу за розрахунком. За допомогою своєї годувальниці вона втікає до Шервудського лісу, де знайомиться з Робіном Гудом та його побратимами.

Література Було написано кілька книг, заснованих на вигаданому персонажі:

«Мейд Меріан» — роман Томаса Лава Пікока 1822 року «Мейд Меріан» — роман Ельзи Вотсон 2004 року «Лісова леді» — роман Дженніфер Роберсон «Леді Шервуд» — роман Дженніфер Роберсон «Лісова дружина» (та її продовження, хоча вона головна героїня лише в першому) — роман для підлітків Терези Томлінсон. «Шервудські злочинці» — роман Робіна Мак-Кінлі (зображення Меріан як вправної лучниці) Мейд Меріан з'являється в розділі книги Т. Г. Вайта «Меч у камені», першої книги циклу «Король минулого і майбутнього». Артур (молодий король Артур, якого кличуть Ворт) та його зведений брат Кей зустрічають її та Робіна, коли вирушають до лісу на пошуки пригод. Разом із розбійниками вони вирушають визволяти людей, викрадених Морґаною ле Фей. Під час зустрічі стає цілком очевидно, що Меріан — сильна та вправна у бою; оповідач зауважує, що вона могла йти або навіть плазувати на животі, наче змія, швидше, ніж хлопці встигали за нею. У книзі «Таємниці Робіна та Меріан» Клейтона Емері, що з'являлася в журналі «Містерія Еллері Квін» та інших виданнях, чоловік і дружина, які є злочинцями, щмальвані як детективи-аматори, що розкривають дивні вбивства. Згадується у книзі Стівена Кінга «Темна вежа V: Вовки Кальї». Кажуть, що вона була служницею Леді Орізи (богині рису та героїні), яка допомогла їй обдурити та вбити злочинця Грея Діка, а потім «пережила багато власних фантастичних пригод». У п'єсі Адама Шимковича «Меріан, або правдива історія Робіна Гуда», що змінює гендерну приналежність, виявляється, що «Робін Гуд-вигнанець» насправді є переодягненою Меріан, причому одна акторка грає обидві ролі.

Телебачення

Мейд Меріан у мінісеріалі BBC «Робін Гуд» 1953 року зіграла Жозе Рішар (вона була одружена з Робертом Робінсоном). У серіалі 1955 року «Пригоди Робіна Гуда» роль Мейд Меріан спочатку виконувала Бернадетт О'Фаррелл, а згодом — Патриція Дрісколл; їхня героїня вправністю у стрільбі з лука нічим не поступалася самому Робіну. Як леді Меріан Фітцуотер, знатна норманно-ірландська шляхтянка, вона їздила верхи у дамському сідлі, проте коли одягалася разом із Робіном у костюм «лінкольнського зеленого» кольору в Шервудському лісі, то їздила верхи по-чоловічому. Шериф завжди був готовий стати на її захист, проте його наступник, заступник шерифа, підозрював, що вона належить до ватаги Робіна. Мейд Меріан також була персонажкою анімаційного серіалу 1966 року «Ракета Робін Гуд» — науково-фантастичної версії історії про Робіна Гуда. У пародійному серіалі телеканалу ABC «Коли все було гнило» (1975) від Мела Брукса роль Мейд Меріан виконала Місті Роу. У серіалі каналу HTV «Робін із Шервуда» (1984–86) Меріан зіграла Джуді Тротт. Зустрівши та покохавши Робіна (із Локслі, роль якого виконав Майкл Прейд), вона бере з ним шлюб і живе разом із ним та іншими вигнанцями у Шервудському лісі. Після смерті Робіна Іоанн I Безземельний дарує їй помилування. Згодом, під час бенкету в резиденції графа Гантінгдонського, за нею починає залицятися його син, Роберт Гантінгдонський (у виконанні Джейсона Коннері). Саме він стає наступником Робіна як «Син Герна» та ватажок розбійників. Роберт (новий Робін) та Меріан ледь не побралися, аж поки вона помилково не повірила в його загибель. Після цього вона вирішує на найближче майбутнє піти в монастир, вважаючи, що це правильний і єдиний гідний шлях. Мейд Меріан була головною героїнею дитячого комедійного серіалу Тоні Робінсона «Мейд Меріан та її веселі хлопці» (BBC, 1989). У цьому шоу Меріан (у виконанні Кейт Лонерґан) була зображена справжньою лідеркою «веселих хлопців», тоді як Робін поставав марнославним боягузом, якого король Іоанн та шериф Ноттінгема помилково вважали ватажком. У японському аніме-серіалі 1990 року «Пригоди Робіна Гуда» (Robin Hood no Daibōken) Мейд Меріан (тут вона Меріан Ланкастер) озвучила Наоко Мацуї в японській версії та Кетрін Шеннон в англійській. Іноді її називають Мері Енн. В анімаційному серіалі «Молодий Робін Гуд» Мейд Меріан (озвучена Анік Матерн) — кохана Робіна та вихованка в Ноттінгемі; її подекуди підозрюють у змові з ним. Вона часто носила світло-коричневі трико із зеленою чоловічою сорочкою та пов'язкою на голові; її змальовували як рівну будь-кому з «веселих хлопців». У телевізійному фільмі «Робін Гуд» 1991 року її роль виконала Ума Турман. У телесеріалі 1997 року «Нові пригоди Робіна Гуда» її грала спочатку Анна Галвін, а згодом — Барбара Гріффін. Вона живе разом із Робіном, Крихіткою Джоном та братом Туком у Шервудському лісі. У фільмі 2000 року «Чорна Гадюка: Туди-сюди» роль Мейд Меріан виконала супермодель Кейт Мосс. У версії серіалу «Робін Гуд» від BBC 2006 року Люсі Гріффітс грає роль леді Меріан (на противагу імені Мейд Меріан). У цій інтерпретації легенди вона є донькою колишнього шерифа Ноттінгема та коханою Робіна. Вродлива та кмітлива, Меріан постає впертою та енергійною героїнею. Вона виявляється втягнутою в любовний трикутник, де її прихильності домагаються сер Гай Гісборн та Робін.