Копальня Манавалакурічі – гірничодобувне підприємство у індійському штаті Тамілнад.
Багаті розсипи важких мінералів на південному узбережжі Тамілнаду виявили ще наприкінці 1900-х років і в 1910-му один з німецьких підприємців організував у Манавалкурічі видобуток монациту. Цей мінерал рідкісних земель та торію в ті часи мав значення саме як джерело останнього для використання у приборах освітлення (газових калильних сітках). Втім, з початком в 1914 році Першої світової війни копальню конфіскували.
В 1970-му права на розробку Манавалакурічі перейшли до належної центральному уряду Індії компанії Indian Rare Earths Limited (IREL), яка потребувала монациту для свого заводу рідкоземельних металів і сполук торію в Удйогамандалі. Рентабельність процесу забезпечує комплексний характер родовища, де монацит є лише одним із цільових мінералів поряд з ільменітом, рутилом, цирконом та гранатом.
Більшу частину видобутку в Манавалакурічі традиційно забезпечує збір пісків із берегової полоси, де їх запаси щороку поповнюються за рахунок виносу матеріалу з океану в період мусонних штормів. Втім, також використовують розробку більш віддалених від моря ділянок із використанням землесосного обладнання.
Видана в 2009-му чергова гірнича ліцензія дозволяла видобуток 70 тисяч тонн важких мінералів на рік. В другій половині 2010-х IREL подала заявку на збільшення дозволених обсягів видобутку до 90 тисяч тонн важких мінералів (при вилученні 1 млн тонн пісків на рік), а станом на 2026 рік на сайті IREL потужність майданчику в Манавалакурічі зазначена як 115 тисяч тонн важких мінералів. Уявлення про розподіл цього показника за окремими напрямами може дати ще одне джерело від середини 2010-х, яка рахувало за Манавалакурічі річну потужність у 90 тисяч тонн ільменіту, 3,5 тисячі тонн рутилу, 10 тисяч тонн циркону, 3 тисячі тонни монациту та 10 тисяч тонн гранату (воно ж зазначає, що фактичний видобуток циркону з 2005 по 2011 роки впав з 10,3 до 3,2 тисяч тонн). Крім того, відомо, що в 2021/2022 фінансовому році фактичний видобуток ільменіту склав 59 тисяч тонн.
В Манавалакуріччі також здійснюють випуск невеликих обсягів продуктів переробки циркону. Так, не пізніше початку 1970-х тут узялись за випуск оксиду цирконію, а станом на другу половину 2010-х також займались продукуванням цирконового борошна та цирконової фрітти (zircon frit).
Традиційнис споживачем ільмменіту з Манавалкурічі є розташований так само на півдні Тамілнаду завод синтетичного рутилу в Сахупурамі.
Примітки