Ельханан Хелпман ( ; нар. 30 березня 1946 р.) — ізраїльський економіст, професор міжнародної торгівлі імені Галена Л. Стоуна в Гарвардському університеті. Він також є почесним професором Школи економіки Ейтана Бергласа при Тель-Авівському університеті. Хелпман входить до тридцяти найбільш цитованих економістів світу за версією IDEAS/RePEc .
Біографія Хелпман народився в Джалал-Абаді, Киргизька РСР, у 1946 році та пізніше іммігрував з родиною до Ізраїлю. Він планував вивчати інженерію, але незабаром передумав. Хелпман розповідає історію друга, який вивчав економіку і часто носив товстий підручник Самуельсона на вечірні заняття. Коли Хелпман випадково взяв книгу, щоб почитати, він просто не міг зупинитися. Саме тоді він зрозумів, що стане економістом. Його любов до читання книг з різних галузей характеризувало його підхід до знань, дозволяючи йому формувати дослідження в різних сферах. Helpman, Elhanan (1998). "Doing Research". In Szenberg, Michael. Passion and Craft. Ann Arbor: University of Michigan Press. pp. 133–142. . Daniel Trefler (1999). "An Interview with Elhanan Helpman". Macroeconomic Dynamics. 3 (4): 571–601.
Він двічі закінчив Тель-Авівський університет, спочатку отримавши ступінь бакалавра з економіки та статистики (1969), а потім ставши членом першого випуску магістерської програми з економіки (1971). Вже через три роки захистив докторську дисертацію з економіки в Гарварді. Повернувшись до Тель-Авівського університету, він працював викладачем, а згодом — професором університету (1974–2004). У 1997 році, вже зробивши значний внесок у три окремі галузі економіки, він погодився повернутися до Гарвардського університету.
Він одружений з Рут Хелпман і має двох дочок. Будучи людиною з різносторонніми інтересами, його пристрастю є опера.“NBER Profile: Elhanan Helpman.” NBER. Summer 2000. http://www.nber.org/reporter/summer00/profiles
Кар'єра Досягнення Хелпмана включають дослідження платіжного балансу, валютних режимів, програм стабілізації та зовнішнього боргу. Однак найважливішими є його дослідження міжнародної торгівлі, економічного зростання та політичної економіки. Він є співзасновником «нової теорії торгівлі» та «нової теорії зростання», які підкреслюють роль економії масштабу та недосконалої конкуренції.
Більша частина його робіт з торгівлі, зростання та політичної економії узагальнена у восьми книгах: «Структура ринку та зовнішня торгівля» (разом з Полом Кругманом), «Торговельна політика та структура ринку» (разом з Полом Кругманом), «Інновації та зростання у глобальній економіці» (разом з Джином Гроссманом), «Політика особливих інтересів» (разом з Джином Гроссманом), «Інтереси груп та торговельна політика» (разом з Джином Гроссманом), «Таємниця економічного зростання», «Розуміння світової торгівлі», «Глобалізація та нерівність».
Хелпман також вивчав економіку Ізраїлю та брав активну участь в ізраїльських політичних дебатах. Він був членом консультативної ради Банку Ізраїлю, Ради з національного планування та Національної ради з досліджень і розвитку. Крім того, він був членом ради директорів банку «Хапоалім».
Хелпман був членом редакційних колегій кількох наукових журналів, а також співредактором журналу «Journal of International Economics» і «Quarterly Journal of Economics» та редактором журналу «European Economic Review». Він є членом Економетричного товариства і був членом його ради.
Він виступив з важливими запрошеними лекціями, такими як лекція пам'яті Френка Грема в Принстонському університеті, лекція Шумпетера Європейської економічної асоціації, членом якої він також є"Fellows | EEA". www.eeassoc.org. Retrieved 2021-03-23., лекції Вальраса-Боулі та Фріша Економетричного товариства та лекції Оліна в Стокгольмській школі економіки.
Він є членом Ізраїльської академії наук і гуманітарних наук, іноземним почесним членом Американської академії мистецтв і наук, членом-кореспондентом Британської академії, членом Європейської академії наук і мистецтв та почесним членом Американської економічної асоціації.
Він був президентом Ізраїльської економічної асоціації та президентом Економетричного товариства. Отримав почесні докторські ступені Католицького університету Лувена та Варшавського університету. З 2004 по 2014 рік був директором Програми з інститутів, організацій та зростання в Канадському інституті перспективних досліджень (CIFAR). Він отримав медаль пам'яті Махаланобіса, премію Бернхарда Хармса, премію Ротшильда, премію EMET, премію Неммерса, премію Онассіса, премію BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Award, премію Жана-Жака Лаффона та премію Ізраїлю.
Примітки