Товариство допомоги дітям (OSE) — це асоціація, що займається порятунком дітей та наданням медичної допомоги переслідуваним євреям. Воно врятувало кілька тисяч єврейських дітей під час Другої світової війни.
Історія Предком OSE було товариство, створене 1912 року в Санкт-Петербурзі (Російська імперія), переважно лікарями, з метою надання допомоги знедоленим єврейським верствам населення. Тоді воно називалося Товариство охорони здоров’я єврейського населення, російською мовою — Общество здравоохранения евреев (скорочено — ОЗЕ (OZE))Беккемін 2013 , с. 11..
1923 року профспілкова організація OZE об’єднувала 30 200 членів у складі 101 секції, розташованої у Франції, Англії, Сполучених Штатах та Східній Європі. Альберт Ейнштейн став її почесним президентомБеккемін 2013 , с. 34.. Організація тоді називалася Союз товариств захисту єврейського населення OSE або, англійською мовою, Всесвітній союз OSEМайкл Байзер, “ OZE [ архів ] ”, про Енциклопедію євреїв Східної Європи YIVO (див.9 вересня 2021 року).
1933 року OSE, рятуючись від нацизму, перенесло свою діяльність до Франції, де стало називатися Œuvre de secours aux enfants («Товариство допомоги дітям»), OSE; його штаб-квартира відтоді розташовується в Парижі. 8 серпня того ж року організація отримала статус асоціації, зберігши при цьому міжнародний характер. Почесний комітет сприяв підтримці з боку урядових кіл, зокрема під головуванням Джастіна Годара, однак не втручався безпосередньо в діяльність організаціїБеккемін 2013 , с. 35.. OSE відкрило свої перші будинки в Паризькому регіоні для розміщення єврейських дітей, які тікали з Німеччини та Австрії, а згодом — дітей, що проживали у Франції. Упродовж 1930-х років у Женеві було створено делегацію для координації міжнародної діяльності, а Паризький комітет заснував OSE-ФранціяБеккемін 2013 , с. 39..
Під час німецької окупації центр Генерального союзу ізраїльтян Франції (французькою Union générale des israélites de France, UGIF) містився за адресою 78 avenue des Champs-Élysées (Париж); хоча формально OSE було включено до складу UGIF, воно зберегло свій «адміністративний придаток» для окупованої зониМішель Лаффіт, «UGIF, колаборація чи опір?», Revue d’histoire de la Shoah , 2006/2, № 185 , с. 45-64 ( онлайн [ архів ] )..
Залишаючись у Парижі навколо Ежена Мінковського, частина OSE створила мережу дитячих будинків, яка проіснувала протягом усієї Другої світової війни. Навесні 1942 року в цих закладах перебувало до 1349 дітей. OSE брало участь в організації еміграції 311 єврейських дітей до Сполучених Штатів через ЛісабонЕміграція єврейських дітей до Сполучених Штатів [ архів ] , на jewishtraces.org.. Після облав улітку 1942 року, зокрема облави Вель д’Ів (французькою rafle du Vélodrome d’Hiver), коли Мінковський віддав наказ «Рятуйте дітей і розосередьте їх», OSE таємно організувало порятунок дітей, яким загрожувала депортація, і врятувало понад 5000 осіб. Ця мережа згодом стала відома як «гарелівський контур», коли Жорж Гарель очолив її[PDF] [ архів ] див. Мапа Франції: (uk) Підпільна мережа 1943-1944 [ архів ] ..
Під час визволення Франції 1945 року OSE опікувалося понад 2000 дітьми-сиротами, зокрема 426 особами, які вижили в концентраційному таборі Бухенвальд, і яких розмістили в будинку в Екуї« Діти Екуї: репатріація до Франції [ архів ] », на yadvashem.org (доступ на27 серпня 2023 року) .. Одним із завдань організації був також пошук і ідентифікація розпорошених дітей та повернення їх до сімей, якщо це було можливоБеккемін 2013 , с. 62..
У 1945–1958 роках OSE здійснило реорганізацію, створивши службу соціальної допомоги для нужденних єврейських сімейБеккемін 2013 , с. 79. У 1960-х роках організація продовжувала свою місію гостинності та забезпечення медичного захисту єврейського населення, яке перебувало у скрутному становищі, зокрема опікувалася дітьми-вигнанцями з Єгипту та Північної Африки, а також їхніми сім’ями.
Запровадження соціальної служби OSE у відкритому середовищі, на відміну від системи шкіл-інтернатів, спочатку здійснювалося на експериментальній основі в 1955–1957 роках, до реформ 1958–1959 років. Соціальна працівниця Віветт Самуель створила новаторську службу в цій сферіБеккемін 2013 , с. 199-205..
Поточна робота OSE базується на трьох стовпах:
медичний прийом у кількох центрах; дитинство (прийомні сім'ї, дитячі будинки); Пам'ять (Пам'ять та історія, Слухання пам'яті).
OSE, асоціація, що регулюється законом 1901 року, визнана комунальною організацією з 1951 року. 2017 року в рамках Великої премії Фондів Інституту Франції вона отримала гуманітарну премію імені Луї Д. разом з двома іншими асоціаціями .
Персоналії, зібрані OSE
Мартін Аксельрод, французький бордігістський активіст Елі Бюзен, французький хірург Саул Фрідлендер, ізраїльський історик Іван Левай, французький журналіст Ізраїль Меїр Лау, головний рабин Ізраїлю Попек, французький комік Елі Візель, лауреат Нобелівської премії миру .
Дитячі притулки
Замок Шабанн Замок Шомон (La Serre-Bussière-Vieille) Замок Масгельє Замок Монтінтін Замок Лаверсін Дитячий будинок Брот-Верне Село Ізьєу Діти Ла Гетта
Дивися також
Бібліографія
Мішель Бекмен (у співпраці з Франсуазою Каттанео, Саррою Шайб та Клер Коссе), Єврейська установа в Республіці: Дитяча допомога, Париж, Петра, збірник. «Освіта, мистецтво можливого», 2013 рік, 344 с. (ISBN 978-2-84743-058-5) Сабіна Зейтун, Історія ОРС: від царської Росії до окупації Франції (1912-1944) - Робота Secours aux Enfants від легалізму до опор, (2-ге перероблене та розширене видання), L'Harmattan 2012. Présentation Мішель Аллалі та ін. , Пам'ять для майбутнього: 90 років OSE, Париж, видавництво Somogy/Товариство допомоги дітям.2003 рік, 158 с. (ISBN 2-85056-688-8). Рене Познанський , «Допомога дітям», у Франсуа Марко (ред.), Історичний словник Опору , видання Роберта Лаффона, 2006, сторінка 199. Кеті Хазан, Конференція-дебати про порятунок єврейських дітей під час війни [ архів ] (уривок), на ose-france.org, дата звернення: 9 січня 2020 року.. Кеті Хазан та Жорж Вайль, «OSE та порятунок єврейських дітей», у книзі Жака Семеліна, Клер Андріє та Сари Генсбургер, «Опір геноцидам: про множинність актів порятунку», Presses de Sciences Po.2008 рік (ISBN 9782724610895), стор. 259-276.
Фільмографія
«Жаклін та діти Монтента» – документальний фільм режисера Фабріса Гарсія-Карпінтеро, створений учнями середньої школи Сен-Жермен-ле-Бель на честь Жаклін Бейль, працівниці замку Монтен, яка врятувала сотні єврейських дітей. «Подорож Фанні» – фільм про втечу групи дітей до Швейцарії в 1944 році очима сучасної свідки подій Фанні Бен-Амі. Телевізійний фільм «Пані з Ізьє», присвячений долям Сабіни Златін та Леї Фельдблюм. Будинок Ніни
Пов'язані статті
Прихована дитина Діти Ізьє
Примітки
Зовнішні посилання Офіційний веб-сайт [ архів ]
Організаційні ресурси: СИРЕНА, Національний довідник асоціацій
Ресурс, пов'язаний зі здоров'ям: Національний реєстр закладів охорони здоров'я та соціального забезпечення
Запис у словнику або загальній енциклопедії: Історичний словник Швейцарії [архів]
Авторитетні записи: ВІАФ, ІСНІ, BnF (дані), Ідентифікатор, LCCN, ЗЕМЛЯ, Ізраїль,
Чехія
Офіційний веб-сайт [ архів ]