Лінія Моргана (, , ) — демаркаційна лінія, встановлена ​​після Другої світової війни в області, відомій як Юлійська Країна, яка до війни належала Королівству Італія. Розмежовувала території двох військових адміністрацій в цій області: югославської на сході та Союзного військового уряду на заході. Після 15 вересня 1947 року Союзний військовий уряд складався з Трієстських військ британського елементу (BETFOR) та з Трієстських військ Сполучених Штатів (TRUST).

Кордон Лінія Моргана встановила тимчасовий кордон між югославською та союзною адміністраціями в області Юлійська Країна (Венеція-Джулія), на яку претендували Італія та Федеративна Народна Республіка Югославія, з метою, зокрема, зменшення можливості бойових дій між союзними та югославськими військами в цьому районі. Названа на честь британського представника на переговорах у Дуїно, які привели до демаркації, генерал-лейтенанта Вільяма Моргана, який був начальником штабу Верховного головнокомандувача союзних військ у Середземномор'ї фельдмаршала Гаролда Александера.

7 травня Моргана відрядили у Белград нагадати югославському лідеру Йосипові Брозу Тіто, що югославські війська порушили письмову угоду між Тіто та Александером від лютого 1945 року щодо окупації територій. Під час переговорів Морган провів лінію, яку тоді назвали «синьою лінією», і коли 22 травня союзні війська британського XIII корпусу почали просуватися до «синьої лінії», Тіто наступного дня у принципі погодився на демаркацію, про що було підписано угоду в Дуїно 10 червня 1945 року.

30 квітня югославські війська зайняли Трієст, незалежно від цього 2 травня ввійшла в Трієст 2-га новозеландська дивізія під командуванням генерала Фрейберга, яка й прийняла капітуляцію тамтешніх німецьких військ. Журналіст Джеффрі Кокс зазначав, що це було «перше велике протистояння Холодної війни» і «той єдиний куточок Європи», де «союзники заздалегідь не узгодили демаркаційну лінію». Місто залишилося в Італії.

Положення

Лінія завдовжки приблизно 70 миль починалася на узбережжі трохи південніше від Трієста, вигиналася на 15 миль на схід, а потім на північний захід до Гориції, далі на північ уздовж річки Ізонцо/Соча через Кобарид до Ратече поблизу італійсько-австрійського кордону. Розмежування розділило Юлійську Країну на дві зони: «зону А» під військовою адміністрацією західних союзників та «зону Б» під управлінням Югославської Народної Армії.

Зона A Зона A охоплювала західну частину області, яка включала нинішні італійські провінції Трієст та Гориція, смугу території між нинішнім словенсько-італійським кордоном та річкою Соча/Ізонцо, пагорби Брда/Колліо, нижню частину Віпавської долини/Валле-дель-Віпакко (що приблизно відповідає нинішнім словенським громадам Шемпетер-Вртойба, Ренче-Вогрско, Мирен-Костанєвиця та більшу частину громади Нова Гориця, за винятком карстового плато Баньшице, західну частину Красу (що більш-менш відповідає нинішнім словенським громадам Сежана і Комен) та істрійські села Плав'є, Споднє Шкофіє, Елер'ї та Хрватини, що нині у Словенії.

Прибережне місто Істрії Пула (нині у Хорватії) теж перебувало під адміністрацією союзників, утворюючи анклав Зони А на території Зони Б.

Зона Б Зона Б, що перебувала під управлінням Югославії, поширювалася на майже дві третини області, включаючи місто Рієка/Фіуме, більшу частину Істрії (за винятком міста Пула/Пола та муніципалітетів Муджа і Сан-Дорліго-делла-Валле/Доліна), архіпелаг Црес-Лошинь/Керсо-Лусіно та східну частину Словенського Примор'я. Село Опатє Село/Оппакієзелла на північно-західному краю Красу утворювало невеличкий анклав Зони Б на території Зони A.

Ліквідація Лінія Моргана припинила своє існування 15 вересня 1947 року, коли набув чинності мирний договір з Італією, який установив кордон між Італією та Югославією в північних частинах спірної території, а також кордон між Югославією та Вільною територією Трієст, створеною як нова незалежна, суверенна держава з тимчасовим урядуваннямArticle 21 and Annex VII, Instrument for the Provisional Regime of the Free Territory of Trieste. Див.: https://treaties.un.org/doc/Publication/UNTS/Volume%2049/v49.pdf під безпосередньою відповідальністю Ради Безпеки Організації Об'єднаних НаційUnited Nations Security Council 16, 10 January 1947: http://www.un.org/en/ga/search/view_doc.asp?symbol=S/RES/16(1947) у її південній частині. Союзні війська вздовж лінії Моргана відступили на кілька миль до рівнобіжної «французької лінії» (прийнятої на рекомендацію міністра закордонних справ Франції), частина якої проходила вздовж ділянок колишньої лінії Моргана.

Вільну територію розділили на дві адміністративні зони («зона А» під управлінням Союзницького військового уряду та «зона Б» під урядуванням югославського військового уряду), а лінія розмежування між двома зонами проходила по лінії Моргана. У 1954 році, коли обидва військові уряди передали свій мандат урядам Італії та Югославії відповідноUNTS Vol.235, 3297 Memorandum of Understanding of London, article 2: see https://treaties.un.org/doc/Publication/UNTS/Volume%20235/v235.pdf села Плав'є, Споднє Шкофіє, Елер'ї та Хрватини передали Югославії.UNTS Vol.235, 3297 Memorandum of Understanding of London, maps: see https://treaties.un.org/doc/Treaties/1956/04/19560425%2009-09%20AM/I-3297-vol-235-map-.color.pdf

Сьогодні майже вся колишня лінія Моргана опинилася у межах словенської території. Лише дуже невелика її частина досі слугує кордоном між Італією та Словенією, розділяючи італійську громаду Сан-Дорліго-делла-Валле від словенської громади Копер/Каподістрія.

Примітки

Джерела White's Political Dictionary, 1947