Ескадрені міноносці класу «Дерінг» () — перші торпедні ескадрені міноносці ВМС Великої Британії, збудовані наприкінці XIX століття.
Історія створення Винахід самохідних торпед у 1860-х роках у поєднанні з появою невеликих швидкісних торпедних катерів становив загрозу для лінкорів: велика кількість міноносців могла подолати оборону лінкора та потопити його, або відволікти лінкор та зробити його вразливим для великих кораблів противника. Торпедні катери виявилися надзвичайно ефективними у громадянській війні в Чилі 1891 року, коли міноносцем був потоплений броньований фрегат «Бланко Енкалада». Для протидії міноносцям розроблялись кораблі, які мали прикривати флот. Але перші зразки не мали достатньої дальності та швидкості, щоб діяти у складі ескадри.
1 лютого 1982 року 3-м Морським лордам Адміралтейства став адмірал Джон Арбетнот Фішер, в обов'язки якого входило будівництво, озброєння, постачання та ремонт кораблів. Через декілька тижнів знаменитий конструктор-кораблебудівник Альфред Ярроу, який незадовго до цього відвідав верфі Франції, де будувались морехідні міноносці, запропонував проєкт суперміноносця, здатного протистояти французьким кораблям. В той же час Вільям Генрі Вайт, який був на той час головним інженером управління кораблебудування, запропонував свій проєкт збільшеного міноносця, який міг би використовуватись як лідер флотилії.
Обидві пропозиції були негайно прийняті, оскільки на той момент у флотах світу перебувало в строю більше 1200 міноносців. Було видане замовлення 15-ти кораблебудівним фірмам на побудову 42 контрміноносців, не обмежуючи їх строгими рамками. Це потягнуло за собою появу різноманітних конструкцій, головним чином котельних установок: шість кораблів мали установки локомотивного типу, решта - водотрубні котли різних конструкцій. Також були значні відмінності в силуетах кораблів. Ця різноманітність дала прекрасний досвід на майбутнє.
Конструкція Ескадрені міноносці класу «Дерінг» були збудовані за замовленням 1892 року.
Озброєння складалось з однієї 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF, трьох 57-мм гармат 6-pounder QF Hotchkiss та трьох 450-мм торпедних апаратів - один в носовій частині і два в діаметральній площині.
Згодом носовий апарат демонтували, оскільки при пробних стрільбах на високих швидкостях кораблі нерідко таранили випущені торпеди. Його замінили двома додатковими 57-мм гарматами.
Силова установка складалась з двох парових машин потрійного розширення. Її потужність становила 4200 к.с. Парові машини забезпечувалось парою від двох водотрубних котлів «Торнікрофт», що забезпечувало максимальну швидкість 27 вузлів.
Представники Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля «Дерінг»HMS Daring John I. Thornycroft & Company, Чизік Зданий на злам у 1912 році «Дікой»HMS Decoy John I. Thornycroft & Company, Чизік Затонув внаслідок зіткнення у 1904 році
Посилання
Джерела Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1